Витівський Дмитро

«Бог, творячи світ, відпустив його на волю. Бог написав не стільки вірша, як п’єсу – виставу, яку Він запланував досконалою, але вона потрапила в руки людей, акторів і постановників, яким з того часу вдалося багато чого зіпсувати» , – геніально підмітив Ґілберт-Кіт Честертон, відомий англійський християнський письменник.
Справді, постійно спостерігаючи за новинами, здається, що світ зовсім далекий від Бога, від Правди та немов зійшов зі своїх «рейок». У серцях багатьох людей постійно живе відчай і страх. Ще Марк Твен (1835-1910 рр.) зі сумом зауважив: «Шістдесят років тому “оптиміст” і “дурень” не були синонімами» . Фрагментарне вивчення історії минувшини, здається, тільки підтверджує ці песимістичні думки. Криваві битви за трон, постійні війни, державні перевороти в ім’я «гнилих» ідеологій – жахливі звірства сліпих створінь, які, немов не по заслугах, все ж залишалися людьми. В історії часто знаходимо підтвердження євангельських слів: «Ввесь світ лежить у лихому» (І Йо 5, 19).

9 жовтня 2026 р. Б. студенти VI курсу ДДС здійснили пізнавальний візит до медіацентру «Благовіст» СДЄ. Під час зустрічі учасникам презентували історію заснування та еволюцію медіацентру, а також поділилися досвідом залучення молоді до творчих ініціатив та реалізації проєктів.

8 жовтня 2026 р. Б. в актовому залі ДДС відбулися щорічні «Козацькі забави», організаторами яких, за усталеною традицією, були семінаристи ІІ курсу. Змагання складалися з двох частин: інтелектуальної, під час якої учасники демонстрували свої знання з історії українського козацтва та сучасної визвольної боротьби України, і фізичної, що передбачала різноманітні випробування на спритність, витривалість та силу.

Білий Дмитро

 

Особливістю християнства з-посеред інших релігій є те, що в ньому не людина творить Бога на свій образ, а сам Господь дає Себе пізнати Своєму творінню. Він об’являє Себе через богослужіння, Святі Таїнства, Біблію, Передання та молитву. Це – одкровенна релігія, тобто християнські постулати віри й заповіді дані Богом, а не придумані людьми й не модифікуються залежно від того, чи підходять вони до обставин життя. Вони – дороговкази на шляху спасіння, а тому Церква з великою увагою ставиться до них. У Христі Ісусі є повнота Божого Одкровення, однак протягом історії Церква щораз більше розкриває його глибину.

7 жовтня 2026 р. Б. в межах дисципліни «Пастирська практика» для студентів VI курсу відбулася лекція про особливості душпастирського служіння у Збройних Силах України. Запрошеним спікером став військовий капелан, отець Тарас Коцюба.

Голик Дмитро

Католицька Церква складається з 24 помісних церков «suiiuris» (свого права), які перебувають між собою в єдності та сопричасті. На розвиток їхніх церковних структур, зокрема й найбільшої з них – Римської, вплинула не лише біблійно-патристична спадщина, але й історичні обставини, у яких вони розвивалися. Якщо християнському Сходу був більше притаманний колегіальний спосіб діяльності церковної влади, то на Заході поступово став переважати централізований спосіб церковного управління, зосередженого в Римі як єдиному на заході апостольському осідку (місці смерті Свв. Апп. Петра і Павла) та важливому суспільно-політичному центрі (столиця імперії). Як наслідок – Римо-Католицька Церква досі тяжіє до централізованої ієрархічної моделі управління, а в Східних Церквах і сьогодні переважає «синодальна структура».

30 вересня 2026 р. Б., у семінарійному храмі братія молилася Вечірню з Литією та Утреню з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці, яку очолив о. Роман Копач, префект ДДС. Під час богослужінь відбулось урочисте винесення ікони свята до тетраподу та святкове мирування.

Хомин Василь

Католицька церква відіграє важливу роль у житті світу. Римський папа як Пастир Церков Католицького сопричастя став не тільки духовним центром для Європи, але й авторитетним моральним лідером, який здатний упливати на політичні та соціальні процеси, що відбуваються у світі. Важливу роль у цьому відіграв і II Ватиканський собор, який став позитивним досвідом Церкви, здійснивши важливі реформи в церковному житті. Собор мав на меті оновити життя Церкви для повноцінного функціонування в умовах сучасного світу.