Дорогі!

Мир і Благословення.

1. Гіркими сльозами заливаєтесь, як зачуваємо, на богослуженнях, відправлюваних по Ваших хатах, стодолах, в відлюдних заулках, згадуючи їх колишню велич в прегарних храмах, що підносило Вас на дусі і настроювало до щирих і гарячих мольб. При цьому цінили Ви тоді, а тепер ще більше, вагу і благодатний вплив Католицької Церкви на усе Ваше життя! Оглядаючись кругом у Ваших господарських будинках і опершись об одвірки і нагі стіни без ікон, Ви немов справді стоїте на руїнах колишнього церковного життя і, здвигнувши очі і руки д’горі, кличете з болем до Господа Бога, що найшлись в таких сумних богослужебних умовинах! Так колись згадували євреї своє могуче минуле і красу Сіона, а тоді вже – звалища – в неволі над вавилонськими ріками! Так колись і перші християни скривались в підземних сховах, де хоронили своїх мучеників і де збирались самі на ломання Євхаристійного Хліба!