17 березня 2024 р. Б., у переддень початку періоду Великого Посту, спільнота Дрогобицької духовної семінарії звершила Чин взаємного прощення. Також з понеділка по четвер першої седмиці Великої Чотиридесятниці, 18-21 березня, крім інших посних богослужінь семінаристи молилися Велике Повечір’я з покаянним каноном Андрея Критського. Моління провадили представники ректорату, викладачі та духівники семінарії.

Назар Городиський

Важко уявити розвиток чи взагалі існування науки без релігії чи релігії без науки. Ці два поняття протягом історії завжди йшли пліч-о-пліч. Наука – це сфера діяльності людини, яка б мала бути благословенням Бога й служити для полегшення людського життя тут, на землі. Господь Бог у біблійній книзі Буття наказав першим людям Адаму і Єві підпорядкувати Землю собі. Біблійні коментатори й богослови пояснюють, що це означає бути співтворцем. Відтак людина покликана довершувати, вдосконалювати творіння з Богом. На жаль, історія демонструє, що так було не завжди. Спостерігаємо чимало випадків, коли наукові винаходи приносять людині й навколишньому світу шкоду. Проте були й такі науковці, які, поставивши Бога на перше місце, використали свої інтелектуальні обдарування дуже вміло. До таких можна віднести Івана Пулюя.