Дорогий читачу, коли Ти проходиш до храму, то, мабуть, дуже часто бачиш запалені свічки на підсвічнику і, можливо, сам неодноразово їх ставив. Та чи задавав Ти собі питання, для чого це робимо і куди потрібно їх ставити? Спробуймо відповісти на ці та подібні запитання.

На межі Стрийського і Сколівського районів, у с. Розгірче, увіковічнене в скелі кам’яне диво — печерний монастирський комплекс, перші згадки про який сягають XV ст. Звивисті кам’яні сходи ведуть прочанина до верхньої печери, яка служила монахам за храм. Усюди простежується дбайлива рука ченців-каменярів, які в холодний камінь перелили свою гарячу любов до Бога. У святилищі є отвори для дверей, вікон, ніші для богослужбових риз, рівна підлога — і все це з каменю настільки могутнього, що ні час, ні чужинецька рука не змогли зруйнувати чи викрасти цю перлину християнської культури нашого народу.

Найдавнішу інформацію про життя св. Кипріяна Карфагенського (повне ім’я – Thascius Caecilus Cyprianus) знаходимо у двох джерелах: Acta Proconsularia Cypriani, де розповідається про мученицьку смерть Кипріяна, і Vita Cypriani, біографічній розповіді, написаній його дияконом Понтієм. Дата народження святого точно не відома, однак прийнято вважати, що Кипріян народився між 200-­210 роками в столиці Північної Африки – Карфагені. Святий Кипріян Карфагенський виховувався в заможній поганській сім’ї, пізніше став учителем риторики. Римська язичницька культура, філософські ідеї, політика, а також релігійне життя сформували його світогляд.

Божественна Літургія св. Йоана Золотоустого вражає вірних: зір – своєю пишнотою (одяг священнослужителів та розпис храму), слух – прекрасними богословськими текстами та гарними мелодіями, нюх – запашним кадильним димом, дотик – поцілунком ікон та смак через прийняття Пресвятої Євхаристії. Можемо сказати, що Літургія дає поживу для всіх п’яти органів нашого чуття та інтегрує всю людину.