... Дипломи-2021
header-dds1
header-dds2
header-dds3

Підтримайте/Support Us

Допомогти у вихованні майбутніх священиків

Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)

Translate into...

LAST COMMENTED

Articles archive

< November 2021 >
Mo Tu We Th Fr Sa Su
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30          

Visits

 Погода в Україні
 
Дипломи-2021
Остап Черхавський, «Христологічна полеміка кападокійських Отців з Аполінарієм Лаодикійським», (науковий керівник - о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. д-р Роман Федько) PDF Print E-mail

ВСТУП
У Божому задумі про творіння людина виступає її вінцем. Вона покликана, уподібнюючись до Бога, стати Богом за благодаттю. Це покликання здійснюється завдяки воплоченню Сина Божого Ісуса Христа: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом» . Христос звершує спасіння людини та всього творіння від гріха, який запанував внаслідок гріхопадіння прародичів. Тому воплочений Син Божий є нашим Спасителем, якого послав Отець, «щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо 3, 16).

 
Юрій Бойчук, «Місійна діяльність оо. Редемптористів східного обряду в Галичині у 1913-1939 рр.», (науковий керівник - п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Юрій Хамуляк) PDF Print E-mail

ВСТУП
Бог, сотворивши людину, поставив її в Едемському саду «порати й доглядати» (Бут. 2, 15). Відтоді вона стала не просто учасником, але й співтворцем історії. Людство у різний спосіб впливало на хід історії та обличчя землі. Сьогодні між нами є особи чи спільноти осіб, які залишили глибокий слід у житті величезної кількості людей.

 
Олексій Стадник, «Пастирське служіння блаженного Миколая Чарнецького (1909-1959)», (науковий керівник - о. д-р Олег Чупа, рецензент – о. ліц. Юрій Хамуляк) PDF Print E-mail

ВСТУП
Діяльність Української Греко-Католицької Церкви у першій половині ХХ ст. була сповнена багатьох викликів, які поставали перед її духовенством і вірними внаслідок політичних катаклізмів епохи. У цих складних обставинах самовіддані священики і єпископи ставали для людей світочами, які запалювали в них віру в Бога і скріплювали надію.

 
Юрій Бігун, «Духовне отцівство у творах Симеона Нового Богослова у світлі традиції візантійського монашества», (науковий керівник - о. д-р Олег Чупа, рецензент – о.д-р Володимир Івасівка) PDF Print E-mail

ВСТУП
Кожна людина покликана Богом до вічного життя, щоби втішатися своїм перебуванням біля Нього. Шлях до спасіння є непростим і тернистим. У IV ст. у пошуках тісного життя з Богом побожні християни почали оселятись в глибинах єгипетських пустель. З часом до цих самітників почали прибувати прочани, які шукали духовних настанов. Саме за цих обставин, в атмосфері раннього монашества, зародилось таке поняття як духовний отець, яке відтоді залишається одним з найдавніших інститутів Східної Церкви . Постать духовного отця займає важливе місце у духовному житті Церкви, особливо в монашому середовищі, де вона є ключовою передумовою успіху на шляху до Бога.

 
Олег Войцеховський, «Згромадження сестер Служебниць Непорочної Діви Марії: виникнення і діяльність (1892-1939 рр.)», (науковий керівник - п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Андрій Осередчук) PDF Print E-mail

ВСТУП
Велику роль у житті української Церкви і народу від часів прийняття християнства відігравали інституції богопосвяченого життя: монастирі, чернечі чини і згромадження. Тільки достатньо зрозумівши їхній внесок у наше духовне життя, можна пояснити ряд процесів, які в народі відбувалися протягом століть.
Чернече життя в кожного народу йде вірно за поступом Євангелії, її проповіді та здійснення в житті народів взагалі. Деколи її навіть випереджує та саме стає носієм і проповідником Євангелії серед народів. Це можна сказати і щодо українського народу.

 
Микола Гірняк, «Богословсько-аскетична тематика в епістолярній спадщині преподобного Антонія Великого», (науковий керівник - вл. Григорій Комар, рецензент – о. ліц. Андрій Кобільник) PDF Print E-mail

ВСТУП
У середовищі сучасної культури, позначеної тенденціями релятивізму та гедонізму феномен монашества породжує подив, нерозуміння і запитання: для чого деякі особи і сьогодні живуть нераціональним життям, зародженим на початках християнської ери, що виступає певним протиріччям до тих умовних благ, які пропонує людині теперішня цивілізація з розмитими моральними засадами та знеціненими духовними орієнтирами? Що може сказати сучасній людині цей чернечий подвиг і чого навчити?

 
Володимир Литвин, «Смерть людини згідно з книгою грецького богослова Ніколаса Василіадіса "Таїна смерті"», (науковий керівник - о. д-р Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Тарас Коберинко) PDF Print E-mail

ВСТУП
Яке місце в житті людини посідає смерть? Чи насправді вона така страшна, як її описують? Чи існує загробне життя, і чи є в людини надія на безсмертя? Мабуть, немає такої людини, яка б за життя не задумувалася над власною смертю. Людина – єдина з-поміж усього Господнього творіння, яка усвідомлює власну минущість. Таке усвідомлення в людини виникає внаслідок пережиття нею смерті собі подібних. Тоді вона розуміє, що колись і її життю настане кінець.
Питання смерті цікавило людство ще з початків зародження цивілізації, свідченням чого є вироблені впродовж розвитку людської свідомості різноманітні уявлення про смерть та загробне життя. Хтось у смерті вбачав позитив, а хтось – суцільний негатив. Зрештою, ті, хто до смерті ставився позитивно, були критично налаштовані до самого земного життя. Для інших думка про майбутню смерть породжувала страх та трепет, особливо з кожним роком прожитого ними життя.

 
Тарас Фаль, «Педагогіка митрополита Андрея Шептицького у світлі концепції "П’яти базових психологічних потреб"», (науковий керівник - п. Мар’яна Бісик, рецензент – о.ліц. Олег Кекош) PDF Print E-mail

ВСТУП
Дитинство є невід’ємним етапом на шляху розвитку кожної людини. Виховання – це найважливіше завдання тих, хто опікується дитиною: чи то батьки, чи вихователі або вчителі, чи духовні наставники. Суть виховання дитини полягає у цілій сукупності позитивних дій, спрямованих на розвиток чада. Для процвітання та добра Церкви та народу питання виховання є одним із найважливіших, бо саме молоде покоління є майбутнім країни та Церкви. Справжнє виховання, завданням якого є формування людської особи відповідно до остаточної цілі її життя, а також на благо суспільства, членом якого є людина і в якому вона, дозрівши, буде виконувати певні функції .