Тарас Жеплінський

Мабуть, кожна молода дівчина мріє про доброго, люблячого чоловіка, з яким вона могла б створити гарну християнську сім’ю, жити щасливим подружнім життям, без сварок, нарікань, у взаємній любові, щоб привести на світ нову людину. Яке щастя переповнює молоду маму, коли вона дивиться на свою новонароджену дитину! Ще кілька хвилин тому вона народжувала її у болях, а зараз усміхнена, бо бачить радісні очі маленького немовляти, які дякують їй за те, що зберегла йому життя.

На початку кожного навчального року у Дрогобицькій Духовній Семінарії проводяться реколекції для семінаристів. Цьогоріч вони розпочались 17 вересня вечірньою наукою. Дати реколекції для семінаристів ректорат ДДС запросив свого недавнього випускника о. Сергія Паламарчука, який несе своє священиче служіння у Донецько-Харківському екзархаті.

Володимир Богенчук

 Напевно багатьом відома казка про царя, який шукав найсолодшу річ у світі. Після тривалих пошуків і смакувань плодів та страв усіх народів світу він випадково помітив, як спить немовля на руках своєї матері. І в ту мить вельможа зрозумів, що усі його пошуки були даремними – найсолодшим є сон немовляти. Усі ці почуття можна охопити одним висловом – радощі материнства. Щасливі ті жінки, які мають змогу їх відчути. На жаль, сьогодні безпліддя є однією із болючих проблем багатьох сімейних пар. 
Патріярх Яків зі Старого Завіту взяв собі за жінок двох сестер – Лію і Рахиль. Любив Рахиль, хоч вона була неплідною, тоді як Лія, котру менше любив, була благословенна Богом плідністю і народжувала йому дітей. «Як же Рахиль побачила, що не народжує Якову дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: дай мені діток, а то вмру» (Бут. 30, 1). У цьому розчарованому та болючому крикові Рахилі за «відібраним» материнством криється драма безпліддя багатьох подружніх пар, яку вони переживають як виклик долі, втрату, неможливість повної самореалізації.

Ростислав Приріз

«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (IКор. 6, 19)

 У Дрогобицькій Духовній Семінарії тепер вже остаточно розпочався новий навчальний рік. 8 вересня 2012 р. Б. у актовому залі була проведена конференція, яку провів віце-ректор о. Григорій Комар. Склавши план дій на цей навчальний рік, розподіливши обов'язки семінаристів у різних сферах служіння, повідомивши старостів всіх курсів, семінарійна спільнота приступила до виборів декана семінарії. І його обрали...

диякон Дмитро СЕНЕЙКО

Кожну людину варто поважати, шанувати й надавати всім рівні можливості для життя й діяльності. З цим, мабуть, погодяться усі. Для цього, зрештою, й існують такі політико-соціальні утворення як демократичні держави. Але напрошується запитання: Чому? Навіщо мені так мислити й поводитись передусім щодо себе самого, а також щодо решти семи з копійками мільярдів істот, дещиця котрих мені трапиться протягом мого життєвого шляху? А ще, будучи заглибленим у християнство, віднаходжу тут ще більш вражаючі речі: виявляється, я покликаний з певним трепетом ставитись до себе й до решти людства, сприймаючи всіх, незалежно від національності, віросповідання, особистісних якостей та фізіологічних обмежень, майже як богів, через те що всі наділені божественною гідністю! Ось про це цікаве, багатозначне, заблукане в міріадах людських точок зору слово – про гідність або ж цінність людини – і поведемо мову. 

Ігор БРИНДАК, викладач

 У наш час телереклама належить до тих явищ, на які постійно нарікають, які висміюють, про які складають анекдоти,але в той же час під вплив яких піддаються. Тому незалежно від того, як нам її оцінювати, ми не можемо заперечити того факту, що вона сприяє формуванню поглядів на ті або інші речі. Тому тема сьогоднішньої публікації була навіяна одним рекламним відеороликом.