Поліконфесійність світового християнства відображена в українському християнському середовищі. Переломним моментом для історії Церкви став період Реформації, що започаткував розвиток християнських конфесій. Різноманітні течії християнської думки стали згодом основою формування окремих церков. Згодом ці церкви зазнали на собі процесів стагнації та стали потребувати нової реформи, що в подальшому спричинило виникнення новітніх харизматичних рухів і громад.

З покоління в покоління український народ плекав велику побожність до Пречистої Діви Марії. Почитання Пресвятої Богородиці бере свій початок від прийняття Україною християнства 988 року. Але й перед цією офіційною датою українці, що цікавилися християнством, пізнавали богородичний культ, практикований у грецьких колоніях на узбережжі Чорного моря, заселених переважно християнами. Греки-колоністи жили Богородичною духовністю, яка походила з візантійської традиції. З цих візантійських джерел черпали й сусіди греків українці, які вільно приймали християнську віру. Культ Богородиці сприймався українцями ще й тому, що в їх культурі жінці й матері надавався високий суспільний статус берегині дому, продовжувачки роду і виховательки суспільної моралі.