ВСТУП
У сучасних міжнародних відносинах збройні конфлікти залишаються однією з найгостріших глобальних проблем, що має далекосяжні наслідки для усього людства. Війна, як крайній прояв суспільно-політичної напруги, призводить до масових людських втрат, безумного кровопролиття, порушення основоположних прав людини і гуманітарних норм та руйнування інфраструктури. Одним з найтяжчих наслідків збройного протистояння є потрапляння осіб у полон — ситуація, коли людина позбавляється свободи пересування, контролю над власним життям і перебуває під примусовим впливом ворожої сторони. У таких умовах особи стикаються з фізичними, психологічними й моральними стражданнями, що можуть залишити глибокі шрами і травми на все подальше життя.

Полонені є однією з найбільш уразливих категорій осіб у збройних конфліктах, які на собі відчувають нелюдське ставлення, жорстоке поводження, насильство і порушення прав людини. Це не лише військовослужбовці, але й цивільні особи, які потрапляють під юрисдикцію міжнародного гуманітарного права. Традиційно питання полону визначається нормами Женевських конвенцій та інших нормативно-правових документів, які встановили загальні принципи гуманного поводження з полоненими, однак на практиці це питання часто залишається поза увагою чи неправильно трактованим державами, що ведуть збройні конфлікти. Такі порушення норм міжнародного права щодо полонених призводять до необхідності постійного моніторингу та аналізу міжнародних механізмів захисту осіб, які потрапили в полон.
Тому наша праця є присвячена тематиці полонених. Її назва «Моральна проблематика життя, утримання і ставлення до українських полонених на Донбасі 2014-2022рр» Актуальність дослідження зумовлена в першу чергу війною, яку Росія розв’язала супроти України в 2014 р., захопивши Крим і частину територій, також зростанням кількості збройних конфліктів у світі. Досліджень є досить мало цій тематиці, оскільки війна й надалі триває, чимало українців знаходяться у полоні. Багато інформації на тему їхнього перебування немає. Але беручи період від 2014 по 2022, можна зустріти правдиві свідчення людей, що пройшли полон. Метою роботи є розгляд явища і поняття полону в контексті збройного російсько-українського конфлікту та моральної проблематики, пов’язаної із життям, утриманням і ставленням до українців у полоні.
Підставою для даної роботи послужила книга журналістів І. Вовк і Д. Бурої «Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті» у якій вони зібрали і описали свідчення військових і цивільних осіб, що побували в полоні ДНР та ЛНР. Тяжкі дні перебування полонених в «Ізоляції» - так називаються тюрми-катівні на Донбасі —вивели у світ страшні факти вбивств, катувань, тортур, звершені над українськими громадянами збройними формуваннями ЛНР і ДНР. Крім цієї джерельної літератури, ми сягнули до міжнародних правових документів, які регулюють поводження з полоненими, щоб на їхньому фоні вказати на грубі порушення цих норм і погвалтування морального права взагалі.
Нашу роботу ми розділили на два розділи. У першому розділі під назвою «Полонені, як неминуче явище війни» ми розглядатимемо саме поняття полонених та як визначається їх статус у правовому колі. Окрім цього, на підставі Святого Письма розкриємо явище полону і долю полонених з досвіду ізраїльського народу в його історії. В наступному пункті проаналізуємо досвід полонених у двох світових війнах ХХ ст., а також ознайомимось із загальними нормами міжнародного законодавства, згідно яких регулюється поводження з полоненими.
У другому розділі під назвою «Труднощі та небезпеки перебування в полоні» ми розкриємо питання: з якими загрозами для життя зустрілись полонені, перебуваючи в таборах-катівнях - «Ізоляції». Потім зупинимось на умовах їх утримання. В кінці вкажемо на наслідки морально-психічного, фізичного та економічного характеру з якими зустрілись полонені після їхнього звільнення з полону.
При написанні роботи ми використовували історичний, аналітичний і систематичний методи, які дозволили вивчити проблему перебування людей в полоні в історичному та сучасному контексті.
Захист прав людини, зокрема права на життя, повага гідності та свободи людини, повинна бути в центрі уваги будь-якої держави та міжнародної спільноти, яка прагне забезпечити справедливість і гуманність у своєму поводженні з полоненими. Зазначимо, що не лише юридичний, але й моральний обов'язок вимагає дотримання стандартів і принципів, закріплених у міжнародному праві, релігійних традиціях і християнській моралі.

ВИСНОВКИ
У даній роботі нашою метою було дослідити моральну проблематику життя, утримання і ставлення до українських полонених на Донбасі з 2014-2022рр. на підставі свідчень тих людей, які потрапили в полон.
Наше дослідження відкрило те, що війна завжди супроводжується стражданнями, втратами та порушенням фундаментальних прав людини. Одним із найтяжчих наслідків збройних конфліктів є полон, що стає символом безсилля, приниження та фізичного і морального знущання над людиною. Попри наявність міжнародних норм, які гарантують захист полонених, у сучасних війнах, зокрема в російсько-українській війні, ці стандарти часто ігноруються. Свідчення колишніх полонених лише підкреслюють масштаби порушень та жорстокості, яких зазнають люди в полоні. Це ще раз наголошує на необхідності суворого дотримання норм міжнародного гуманітарного права та захисту людської гідності навіть в умовах війни.
У першому розділі нашої роботи ми розглянули сучасне явище українських полонених на захоплених Росією територіях України. Також з’ясували, що тема полону у Святому Письмі посідає важливе місце, оскільки є глибоко вкоріненою в історичному досвіді ізраїльського народу. Полон зображується як наслідок війни, прояв Божого суду за віровідступництво, а також як засіб очищення та нагода для навернення. Ізраїльтяни зазнали трьох основних полонів — єгипетського, асирійського та вавилонського. Кожен з них мав різні умови: від жорстокого рабства в Єгипті до депортацій і асиміляції в Асирії та релігійної ізоляції у Вавилоні. Незважаючи на страждання, полон сприймається не лише як трагедія, а й як період надії, бо Бог не полишає свого народу, а через пророків обіцяє визволення і повернення до рідної землі, що згодом і здійснилося за перського царя Кира. Окрім Святого Письма, досвід Першої та Другої світових війн засвідчив глибоку трагедію мільйонів військовополонених і цивільних осіб, які стали жертвами нелюдського поводження, важких фізичних умов, голоду, хвороб і масових вбивств. Війна виявила крайню жорстокість людської природи, коли основні міжнародні норми, як-от Гаазька та Женевська конвенції, — часто ігнорувалися або порушувалися. Історія показала, що полон — це не лише позбавлення свободи, а й жорстоке випробування на виживання, що вимагало перегляду підходів до гуманного поводження з людьми навіть у найважчих обставинах. Також ми розглянули міжнародні правові акти, насамперед Женевські конвенції та додаткові протоколи до них, які встановлюють чіткі стандарти захисту прав як військовополонених, так і цивільно-полонених під час збройних конфліктів. Ці документи зобов’язують держави забезпечувати гуманне поводження, належні умови утримання, медичну допомогу, юридичний захист і право на зв’язок із зовнішнім світом. Недотримання цих норм розцінюється як воєнний злочин і підлягає міжнародній правовій відповідальності. Виконання зазначених зобов’язань є не лише моральним, а й юридичним обов’язком держав, що ратифікували відповідні конвенції, і є показником їхньої правової зрілості та поваги до фундаментальних прав людини.
У другому розділі у підсумку, можна ствердити, що практика поводження з військовополоненими та цивільними заручниками під час збройного конфлікту на сході України демонструє грубі порушення міжнародного гуманітарного права та основоположних моральних принципів. Через свідчення жертв постає жахлива картина тортур, психологічного терору та приниження людської гідності, яка суперечить як юридичним нормам, так і християнському вченню про непорушну цінність кожної людської особи як образу і подоби Божої . Ці події вимагають не лише осуду з боку міжнародної спільноти, а й збереження пам’яті про біль та муки постраждалих, аби подібні злочини не повторилися в майбутньому. Тут ми підкреслюємо численні порушення міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій, щодо поводження з військовополоненими та цивільними особами в умовах конфлікту. Методи, описані свідками, включають фізичні та психологічні тортури, примусову працю, побиття, зґвалтування та інші форми насильства, що є грубим порушенням людської гідності та прав людини. Такі дії суперечать основним моральним принципам, визнаним у міжнародних документах і католицькому соціальному вченні, де тортури розглядаються як тяжкий гріх, що не можна виправдати жодною обставиною.
Наступний пункт доводить що, усі свідчення полонених демонструють жахливі умови утримання, і це значною мірою порушує основні норми Женевської конвенції та міжнародного права. Люди, які пережили полон, описують жорстоке ставлення, відсутність елементарних умов для гігієни та безпеки, а також фізичне і психологічне виснаження. Умови утримання полонених були антигуманними і часто спричиняли серйозні моральні та фізичні травми. Порушення прав людини в таких ситуаціях вимагають не лише юридичної оцінки, а й морального осуду, оскільки гуманність є основним принципом, який має підтримувати кожна нація, навіть у часи війни.
Останній пункт показує, що процес повернення полонених з Донбасу — це не лише фізичний акт звільнення, але й глибокий процес відновлення, що включає лікування, реабілітацію та адаптацію до нормального життя. Під час перебування в полоні люди пережили не тільки фізичні тортури, а й значні психологічні травми, втрату рідних, майна та стабільності. Ті, хто повернувся, зіткнулися з багатьма труднощами: втратою здоров’я, психічними та моральними травмами, соціальною ізоляцією та економічними проблемами. Проте, незважаючи на ці негаразди, вони продовжують жити, відновлюючи себе завдяки підтримці родини, друзів, церкви і держави. Вони є прикладом стійкості й мужності, гідно переживши пекло полону заради своєї Батьківщини.Тема цієї дипломної роботи є актуальна і на цей час. Проте зважаючи на обставини і малу кількість інформації, ми змогли лише загально ознайомитись з проблемою полону. Звісно, урегулювання конфлікту, а саме російсько-української війни, дасть змогу більше ознайомитись і свідченнями тих, хто побував у полоні після 2022 року, та в майбутньому здійснити глибший аналіз всього, що пережили полонені, з метою розвитку загальних принципів міжнародного гуманітарного права та задля захисту гідності і прав полонених у конкретних історичних випадках.

ЗМІСТ
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 2
ВСТУП 4
РОЗДІЛ I. ПОЛОНЕНІ, ЯК НЕМИНУЧЕ ЯВИЩЕ ВІЙНИ 7
1. Статус Полонених 7
2. Полон і полонені на сторінках Святого Письма 10
3. Полон у збройних конфліктах ХХ ст. 15
3.1 Перша світова війна 15
3.2 Друга світова війна 17
4. Міжнародні документи, які регулюють поводження з полоненими 21
РОЗДІЛ II. ТРУДНОЩІ ТА НЕБЕЗПЕКИ ПЕРЕБУВАННЯ В ПОЛОНІ 30
1. Загрози життю полонених 30
2. Ставлення до полонених осіб 36
3. Утримання полонених 42
4. Полонені та наслідки полону 46
ВИСНОВКИ 50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 54