ВСТУП
У сучасних історичних умовах, коли Україна бореться за свою свободу й незалежність у війні з московським загарбником, що прийшов на нашу землю, щоб руйнувати, вбивати та вигублювати, ми стикнулися не лише з людьми позбавленими всілякого відчуття людяності, культури й моралі, але й з руйнівною та ненависницькою ідеологією «руського міра», у якій за фасадом миролюбності й братерства прихована концепція поневолення, знищення, ліквідації всього, що не вписується в її ідеологічні рамки. Ідеологія величі «руського человека» дозволяє її носіям принижувати, безчестити, знецінювати й руйнувати все те, що є ціннісним і близьким для носіїв «не російської культури». Україна справді не Росія. І це в насамперед явно виражено в духовно-ціннісній орієнтації нашого українського народу, у його правдивій педагогіці, збудованій на засадах християнської віри, української культури та великої любові до свого народу.

У такому контексті збройного та ідеологічного протистояння звернення до педагогічної спадщини Григорія Ващенка є як ніколи на часі. Адже він представляє концепцію християнсько-національного виховання, побудовану на ідеї гармонійного поєднання християнських чеснот — віри, надії, любові, — з глибоким патріотизмом, повагою до рідної культури, мови, традицій. У центрі його виховного ідеалу — людина, яка не живе егоїстично для себе, а усвідомлено й віддано служить своєму народові, діє в ім’я добра, правди та краси.
Виховання молодого покоління завжди залишалося важливою складовою розвитку кожного суспільства. Адже від того, які моральні цінності та духовні орієнтири закладаються в людині на ранніх етапах її життя, залежить її здатність не лише досягати особистих успіхів, але й служити на благо своєї Батьківщини. У цьому контексті особливе місце займають національно-релігійні підходи до виховання, що зберігають глибоке коріння в культурних та релігійних традиціях народу. Григорій Ващенко, видатний український педагог і мислитель кінця XIX — початку XX століття, був одним із тих, хто вперше теоретично осмислив важливість поєднання християнських і патріотичних цінностей у виховному процесі, надаючи йому цілісного духовного спрямування.
Г. Ващенко вважав, що християнство та патріотизм — це два основні стовпи, на яких має триматися національне виховання, а тому розглядає виховання як серцевину освітнього процесу — не додаток до знань, а їхній внутрішній зміст. Він наголошував, що освіта не може бути духовно нейтральною: вона або формує вільну, сильну, моральну людину, або перетворюється на механічне передавання інформації.
Автор вірив, що саме християнсько-національне виховання здатне сформувати особистість, яка буде вірною Богові, рідному народові й власному покликанню. Актуальність його ідей у наш час є беззаперечною. Сьогодні Україна потребує не лише педагогів-фахівців, а й людей із сильним характером, духовною основою та глибоким патріотизмом. І саме тому концепція Ващенка може й повинна стати основою для побудови сучасної виховної системи, здатної формувати цілісну, відповідальну й духовно зрілу людину.
Постаті Ващенка не так часто приділяють увагу в популярних публікаціях чи шкільних підручниках, однак серед педагогів і дослідників його ім’я відоме як символ українського виховання, побудованого на поєднанні християнських і національних цінностей. Його думки особливо актуальні сьогодні — не лише тому, що він наголошував на вірі й духовності у вихованні, але й тому, що мав чітке розуміння того, що формування сильної нації починається не з зовнішніх реформ і переміни структур, а з внутрішньої перебудови людини — її душі, мислення, цінностей, переконань і вчинків.
Тому темою нашої дипломної праці є «Ідея християнсько-національного виховання у творчості Г. Ващенка», у межах якої ми представимо зміст, складові й принципи концепції християнсько-національного виховання у творчій спадщині Григорія Ващенка.
Джерельною базою для цієї праці послужили книги Г. Ващенка у яких він найбільше розкривав ідею християнсько-патріотичного виховання: «Виховний ідеал», «Виховання любови до Батьківщини», «Виховання волі і характеру», «Вибрані педагогічні твори».
Додатковою літературою в нашій праці послужили дослідження сучасних українських педагогів і науковців у сфері виховання, яким є близька ідея християнсько-національного виховання Г. Ващенка.
З огляду на потребу викладу цілісного матеріалу праця складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури. Основна частина праці розділена на два розділи.
Перший розділ під назвою «Поняття виховного ідеалу людини» складається із трьох пунктів. У першому пункті ми розкриваємо саме поняття й бачення «Християнського виховного ідеалу» Г. Ващенком і проаналізуємо його зміст та складові. Це сприятиме кращому розумінню суті цього явища. У другому пункті розглянемо зразок національно-патріотичного виховання виражений у «національному ідеалі». У третьому пункті представимо взаємозв’язок патріотизму та християнського ідеалу як основу виховання українця.
Другий розділ під назвою «Складові християнсько-національного виховання» містить у собі три пункти. У першому ми розглянемо середовища виховання, а саме: сім’ю, садочок, школу, церкву у яких проходять процес виховання людини, і проаналізуємо їх вплив на формування особистості. У другому пункті ми розкриємо основний принцип національного виховання, любов до Батьківщини як вираз свідомої і християнської постави. У третьому пункті розглянемо ті якості, які потрібно виховати й розвинути в української молоді в процесі національного виховання.

При написанні цієї праці й висвітленні її теми ми використовували аналітичний і синтетичний метод.

ВИСНОВКИ
У межах проведеного дослідження було проаналізовано педагогічну спадщину Григорія Ващенка крізь призму його ідеї християнсько-національного виховання. Дослідження дало змогу глибше осмислити значення морального й духовного становлення особистості в процесі національного самоствердження, а також з’ясувати актуальність цих ідей для сучасної української освітньої реальності. У центрі цієї концепції перебуває людина як духовно-моральна істота, що створена за образом і подобою Божою і покликана до служіння вищим цінностям — Богу, народові, істині, красі.
Виховання, згідно з Ващенком, є не просто набором етичних норм чи правил поведінки, а глибоким внутрішнім процесом формування волі, принциповості, віри в добро, стійкості у виборі й самодисципліні. Ці риси формуються в поєднанні з патріотизмом — живим, глибоко усвідомленим, що виростає з любові до свого народу, його культури, мови, історії. Християнські цінності в педагогіці Ващенка постають не як прикраса виховання, а як його серцевина. Віра в Бога, пізнання Христової науки є джерелом морального орієнтиру, основою формування відповідальної, доброзичливої, рішучої особистості, здатної до дій навіть у складних обставинах.
Г. Ващенко у своїх працях обґрунтовує необхідність того, щоб таке поняття, як виховання, мало національний характер, основою якого повинно бути формування християнської свідомості. Його педагогічні погляди відзначаються глибоким націоналізмом, але без ознак шовінізму, вони є демократичними й толерантними до представників різних націй. Отже, основними чинниками, які визначили його педагогічні переконання, були сильний патріотизм, любов до рідної землі, людей і Бога, а також відчуття відповідальності перед Батьківщиною.
Ващенко підкреслював, що жодна система освіти не зможе сформувати справжню людину, якщо вона не ґрунтується на християнських, моральних і національних засадах. Тільки той виховний процес, який спрямований на розвиток цілісної, духовно укоріненої особистості, має потенціал змінювати суспільство на краще.
У першому розділі нашої праці увагу було зосереджено на аналізі виховного ідеалу особистості в педагогічній системі Григорія Ващенка. Було з’ясовано, що християнський виховний ідеал, на думку українського мислителя, базується на наслідуванні Христа і передбачає духовно-моральне вдосконалення особистості, формування в ній любові до істини, добра, краси, жертовності й віри. Християнські чесноти виступають орієнтиром у виховному процесі, оскільки саме вони, згідно з Ващенком, створюють умови для виховання сильної та відповідальної особистості. У підпункті про національно-патріотичне виховання досліджено, що патріотизм, за Ващенком, не зводиться до емоційного піднесення чи гасел. Це — любов до свого народу, мови, культури, історії, яка вимагає дії, відповідальності, відданості та готовності до служіння. Третій підпункт висвітлив взаємозв’язок християнського та патріотичного у виховному ідеалі. Ващенко не протиставляв духовне й національне, а вбачав у їх поєднанні джерело формування повноцінної особистості. Християнська віра давала моральне підґрунтя, а патріотизм — практичний вектор для реалізації цінностей у служінні народові.
У другому розділі ми описали складові християнсько-національного виховання й принципи їх реалізації в конкретних умовах формування особистості. У першому підпункті розглянуто роль основних середовищ впливу — родини, садочка, школи, церкви. Саме ці інституції, на думку Ващенка, є носіями християнських і національних цінностей і головними чинниками, що впливають на моральне, духовне й національне становлення дитини. Другий підпункт було присвячено любові до Батьківщини, як основного принципу виховання. Г. Ващенко розмежовував стихійний та свідомий патріотизм і наголошував, що патріотизм починається з природної любові до рідного краю, звичаїв, мови, що засвоюється ненав’язливо, ще у дитинстві — це стихійна форма. Водночас свідомий патріотизм формується через освіту, виховання, релігійне просвітництво й особистий приклад. Обидві форми є необхідними для повноцінного національного самоусвідомлення. У третьому підпункті досліджено важливість чеснот принциповості, чесності, мужності, героїзму, дисципліни й працьовитості, рішучості та стриманості, як необхідних умов для виховання вольової, самостійної та зрілої особистості. Ващенко розглядає їх не лише як зовнішні риси поведінки, а як вияв внутрішньої сили, що дає змогу людині бути відповідальною за свої вчинки, дотримуватись моральних принципів, діяти в межах добра та справедливості з почуттям честі та гідності.
Таким чином, педагогічні ідеї Григорія Ващенка залишаються надзвичайно актуальними. Вони здатні сприяти становленню нового покоління українців — віруючих, вільних, відповідальних, глибоко моральних людей, спроможних до служіння народу й спільній національній меті. Його педагогічна спадщина та ідеї є цінним дороговказом для сучасних педагогів, священників, науковців і всіх тих, хто шукає солідного фундаменту для виховання майбутніх поколінь українців.

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ I. ПОНЯТТЯ ВИХОВНОГО ІДЕАЛУ ЛЮДИНИ 7
1. Християнський виховний ідеал 7
2. Український національний виховний ідеал 12
3. Взаємозв’язок двох ідеалів: християнського і патріотичного 17
РОЗДІЛ II. СКЛАДОВІ ХРИСТИЯНСЬКО-НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ 21
1. Середовища християнсько-патріотичного виховання 21
2. Любов до Батьківщини як основний принцип патріотичного виховання 31
3. Риси християнсько-патріотичного виховання 35
ВИСНОВКИ 47
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 50