2006

Отче наш

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Sun, 19 Sep 2010 22:00:00 +0000

Бобер С.

Чому молитву «Отче Наш...» називаємо Господньою молитвою? Тому що її навчив і передав своїм апостолам та учням сам Господь, Ісус Христос. Святий євангелист Лука ось так про це розповідає: «Раз якось він молився в якомусь місці, і як закінчив, сказав до нього один з його учнів: “Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів”. А він до них промовив: “Коли ви молитесь, кажіть: Отче, нехай святиться твоє ім’я...». Так записані в Євангелії Луки (11:1-5) та Матея (6:9-14) слова Господньої молитви збереглися аж до наших днів.

Погонецька чудотворна ікона Божої Матері

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Thu, 16 Sep 2010 22:00:00 +0000

І. Назар

Український народ від віків оспівував у піснях Пречисту Діву Марію як нашу помічницю. Ось слова відомої старовинної української пісні, яку ще, мабуть, пам’ятають старші люди?
Пресвята Богородиця була поміччю в часах міжусобиць, неспокою і нещасть. Молитвами Пресвятої Божої Матері у часи війн завжди перемагала справедливість. Війська імператора царгородського Гераклія, який у VII ст. розгромив перську армію, що напала на Єрусалим і викрала правдивий хрест, на якому помер Ісус Христос, ідучи до бою, співали пісні на честь Пресвятої Діви Марії. Хрестоносні походи збільшували не тільки набожність до страстей Христових, але і до страждання Богоматері. Найславніша поміч Матері Божої – це 7.10.1571р., коли австрійський полководець Дон Жуан знищив турків, які погрожували залити всю Європу.

Найдавніша чудотворна київська ікона

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Wed, 15 Sep 2010 22:00:00 +0000

Олійник М.

Ще в сиву давнину наші князі, «простий люд» були свідками багатьох чудес, зокрема тих, які відбувались у храмах перед святими іконами. Біля таких благодатних і чудотворних ікон зцілялися князі і бояри, їх дружинники, люди набиралися віри і сили. Багато з цих чудес біля святих ікон описали очевидці, котрі потрапили на сторінки давніх літописів, а самі ікони стали називати чудотворними і благодатними.

Етикет взаємних стосунків: чоловік та жінка

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Tue, 14 Sep 2010 22:00:00 +0000

Панкевич Г.

Господь Бог дає людині завдання окультурнити, облагороднити, ошляхетнити себе і світ навколо себе (Бт. 2:15). Поведінка віруючих, а особливо священика, катехита, семінариста завжди сприймається як своєрідний взірець, «візитна картка» на користь чи шкоду Церкві та релігії загалом. Справжня, зріла культура уособлює гармонізацію, збалансованість внутрішнього та зовнішнього, думок і дій, духовности та знання. Відомо, що етикет, правила, норми зовнішнього співжиття мають відносний характер і визначаються місцем, часом, обставинами, ситуацією. Як тлумачить Книга Проповідника, «Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом…» (Пр.3:1). Ісус Христос неодноразово наголошував, що любов до Бога та людини значно перевищує усякі приписи, обрядовість (Лк.6:5). Але, оскільки шлях визрівання в цій чесноті складний, довготерпеливий, сповнений болю і драматизму, людство виробило певні стереотипи, які суттєво полегшують, уприємнюють нашу земну мандрівку.

Що Церква може дати молоді?

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Sun, 12 Sep 2010 22:00:00 +0000

Т. Рисей

Щораз частіше по телебаченню чи у пресі нам доводиться зустрічати гасло, що «молодь – це наше майбутнє», а навіть і більше – «надія нації». Особливою характерною рисою молодих людей, незалежно від національної приналежности та раси, є потреба спілкування із такими ж, як вони. Так було колись, нічого не змінилось і тепер. Це прагнення є закладене Богом у природу людини, тому нормою є те, що молодь має тенденцію гуртуватись у «компанії». Саме тут на 60 % формується виховання людини. Звичайно, що кожне подібне товариство буде мати свого лідера, якого називатиме «душею цієї компанії». Від нього в основному залежатиме загальна поведінка инших друзів, їхній стиль вбрання, уподобання, хобі, спосіб відпочинку, погляди на життя, шкала вартостей тощо. Часто батьки залишаються дуже невдоволені тим, які друзі оточують їхню дитину.

Молодь – обличчя будь-якої країни

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Sat, 11 Sep 2010 22:00:00 +0000

Циб А.

Усім відома аксіома, що молодь – обличчя будь-якої країни. По тому, як живе молодь, чим вона живе, яке ставлення до неї з боку держави, судять про ту чи иншу країну. Звичайно, інтереси у молодих людей різноманітні: політичні, культурні, наукові тощо. І кожен гурт, група молодих людей прагне захитити свої інтереси, прагне знайти підтримку, прихильників, однодумців. Так створюються різноманітні дитячі і молодіжні організації, рухи.

Національна та еклезіологічна ідентичність Болгарської Католицької Церкви візанто-слов’янського обряду та Македонської Католицької Церкви східного обряду

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Sat, 11 Sep 2010 09:02:51 +0000

О. Чупа

Історія Католицької Церкви на болгарських землях своїми початками сягає ІХ ст., коли за царя Бориса І на ці землі прийшли перші католицькі місіонери. Їхня діяльність була безуспішною, а згодом болгари прийняли християнство із Візантії. 1204 р. болгарський цар Калоян (1197-1207) підписав унію із Римською Церквою. Це був політичний хід для збалансування релігійного впливу Візантійської імперії. Ця унія була короткотривалою. Вона завершилась, коли Рим оголосив війну Болгарії і коли було відновлено Болгарський патріярхат 1235 р. Відтоді упродовж багатьох століть Католицька Церква не вела жодної діяльности на болгарських землях.

Аксіома, загрунтована на вірі: о. Августин Волошинн

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Thu, 09 Sep 2010 22:00:00 +0000

Зимомря М.

Наступає час, коли відбувається процес повернення до правди, до історичної пам’яті. Але важко відчиняються рамена вікон, засохлі від часу, а ще більше від обставин, конкретно зумовлених тією чи иншою добою. Так звані «білі прогалини» літопису рідної історії, як незагоєні рани, болять, турбують відлунням дзвону пам’яті. Адже численні зайди – свої й чужі – з успіхом чи без нього робили спробу перетворити наш люд на манкуртів без роду й племени, на Іванів без пам’яті, слави й гідности. Вони не лише топтали, але й знищували світлі пам’ятки та її творців, нев’янучу красу книжки й письменства, а передусім упосліджували факти – фундамент спадщини українського народу. Однак його творчі надбання, як відомо, ніким нам не визичені і ні в кого нами силою не взяті. Вони складають гордість України, її духовних змагань на усіх етнічно українських теренах.

Як з’явилася ікона

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Fri, 29 Jan 2010 15:28:52 +0000

Михайло ОЛІЙНИК

Ікона з’явилася в певному історичному середовищі і пройшла свій шлях розвитку. У рамках нашої традиції (візантійсько-української) є щось, що, немов яскраве небесне тепле світло, пронизує душу кожного, хто вперше переступає поріг чи то великого міського кам’яного собору, чи приземистої дерев’яної церковці, що п’янить духмяним запахом ладану і квітів, запахом воскових свічок та чудотворних ікон. І навіть коли в деяких старовинних, древніх церквах вже роками не відбуваються богослужіння, як не дивно, але цей запах присутній. Він не зникає, і складається враження, що цей благовонний, вічний аромат є ароматом вічности. Як пахне ікона? Це запах молитви. Він не разючий, не млосний, він лагідний, теплий, протверезуючий і заспокійливий. Чому пахне ікона?

Щоб вибачити....

admin@dds.edu.ua (roman.rass) — Fri, 29 Jan 2010 15:27:28 +0000

Олег Зинич

Холодно. Брудні дитячі рученята пнуться вгору, до гілля верби, мерзлякувато ламаючи зледенілі, ще не зовсім розпуклі „котики”.
– Андрію! Треба вже йти. Тато казав довго не бути. Ходім, я вже змерзла! П’ятирічна Мар’янка намагається забрати додому молодшого на рік брата, що тримає розчепіреними пальцями великий оберемок галуззя верби, але не може вгамуватись, бо „там, вгорі, є ще кращі, „файніші“. Треба ж багато: завтра підуть з татом до церкви і до ...мами.
Минуло вже два роки з того пам’ятного дня...