Божественна Літургія св. Йоана Золотоустого вражає вірних: зір – своєю пишнотою (одяг священнослужителів та розпис храму), слух – прекрасними богословськими текстами та гарними мелодіями, нюх – запашним кадильним димом, дотик – поцілунком ікон та смак через прийняття Пресвятої Євхаристії. Можемо сказати, що Літургія дає поживу для всіх п’яти органів нашого чуття та інтегрує всю людину.

У Святому Письмі знаходимо такі слова: «Коли двоє з вас згодяться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним, бо де двоє або троє зберуться в моє ім’я, там я серед них» (Мт 18, 20). Безперечно, що цими словами Ісус Христос наголошує на важливості та силі спільної молитви. Про її силу свідчить спільна молитва святих апостолів. Коли вони однодушно звернулися до Бога зі щирою молитвою, то «затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали Слово Боже» (Ді 4, 31).

Життя великого царя Давида було дуже багатогранним. Він постає перед нами як пастух, воїн, ватажок, поет, пророк і цар. Разом із тим він був другом, батьком і добрим чоловіком. Особливо глибокою була його віра в Бога. Найбільше вона проявилася у великому покаянні, яке стало набагато глибшим, аніж його падіння. Саме тому цар Давид залишився для нас чоловіком праведним, благочестивим і добрим.

В цьому номері мова піде про серіал англійського режисера Роберта Тронсона «Отець Браун». Однак не про весь серіал, а лише про одну серію, яка називається «Прокляття золотого хреста». Оскільки кожна серія є окремою історією, то зосередження на ній цілісності серіалу не порушує.

Тим, які не читали трилогії, подам стисле окреслення проблематики й змісту твору, почерпнуте з Вікіпедії: «Дивергент» (англ. «Divergent») ­ дебютний роман американської письменниці Вероніки Рот, перша частина однойменної трилогії. Сюжет розгортається в антиутопічній версії Чикаго, де живе розподілене на п'ять фракцій, типів особистостей суспільство. Вероніка розповідає, що ідея серії народилася ще під час її навчання в коледжі. Книга була опублікована 5 березня 2011 року видавництвом Harper Collins».

Існує просте запитання: «Чи ти щасливий?» Відповідей, натомість, є дуже багато. Хтось скаже, що «так», інший – «ні», ще інший скаже, що «не тут і не зараз», але колись-таки він був щасливим, а ще хтось тільки «чекає» на своє щастя… «Слава Божа – людина жива!», – говорив св. Іриней Ліонський. Можна навіть підкреслити «живуща» – настільки активна, як і внутрішньо, так і зовнішньо, настільки цікава і зацікавлена, що вона справді живе та запалює інших. Таку особу ми зараз і згадаємо.

Ми думаємо, що святий ­ це дуже незвичайна особа: той, хто вміє робити надзвичайні речі, включно з чудами. Мабуть, всі релігії мають своїх святих ­ це може бути гуру (вчитель) або знахар. Але ким є святий для християнина? Щоб відповісти на це запитання, ми повинні спершу зрозуміти, що християни мають на увазі під словом «святість». Можемо почати пошуки змісту у Старому Завіті. Єврейським еквівалентом до «святості» є «qodesh», що значить «окремий», «інший». Для євреїв Бог був цілковито несхожим до всього, що існує. Як Анна, мати пророка Самуїла, співала: «Немає, як Господь, святого, нема­бо іншого, крім Тебе, нема скелі, як Бог наш» (1 Сам 2, 2).

Святість. До неї покликаний кожен, хто називає себе християнином. Для її досягнення немає жодних методик. Це не абстрактна категорія. Це норма християнського життя, до якої нас запрошено: «Ви будете святі, бо я святий» (1 Пт 1, 16). Святі були, є і будуть. Вони жили і живуть так, як і ми, на цій землі, були і є такі ж, як і ми, проте вирізняються тим, що досягли святості. І, здавалося б, що тут такого, але коли вдивляємося в лик обоженої особи на іконі, виникає ряд контрастних «але».

Коли говоримо про мучеників, то переважно думкою повертаємось у давно минулі часи ранньої Церкви. Тоді християни як представники нової і зовсім невідомої релігії зустрілися із ворожістю з боку тогочасної влади і панівної релігії – поганства. Ціною власного життя вони свідчили свою християнську віру. Але явище мучеництва зустрічається і в наш час. Християни і надалі піддаються гонінням в багатьох країнах сучасного світу. За статистичними даними щонайменше 250 млн. християн переслідуються в різних частинах світу.

Якщо ми зустрінемо людину, яка кашляє, в якої болить голова і є підвищеною температура тіла, то ми розуміємо, що це вже наслідки певного вірусу, якого ми не бачимо, але який руйнує наше здоров’я зсередини. Вірус (з лат. virus ­ отрута) – це певний мікроорганізм, що спричиняє інфекційне захворювання. Якщо порівняти його з гріхом, то останній також виглядає ніби маленьким, непомітним, але є причиною великого упадку та згіршення інших. Вірус – це збудник чогось негативного, що вражає багатьох. У світі новітніх технологій вірус – це програма, що викликає збій у роботі комп’ютера.