Упродовж історії, а навіть і тепер, трапляються різні уявлення про те, що ж таке Церква. Про це багато було сказано усно і в побутових розмовах, і під час богословських дискусій. Немало книг написано на цю тему. Ми ж пропонуємо читачеві ознайомитися з однією з них. Ідеться про книгу «Мета-еклезіологія. Хроніки самоусвідомлення Церкви», автором якої є сучасний богослов о. Кирило Говорун. Цей український православний священник належить до Московського Патріархату, але відзначається відкритістю богословських поглядів. Він є професором католицького навчального закладу – єзуїтського Університету Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі, а також директором Екуменічного інституту Хаффінгтон (США). О. Кирило Говорун – автор багатьох публікацій у сфері богослов’я, екуменізму, діалогу між наукою та релігією.

Перші єресі та поділи сталися в Церкві у І тисячолітті. Ще до Міланського едикту 313р. в період переслідування християн з’явилися єретичні течії і рухи, які спотворювали вчення Церкви. Проте вона успішно боролася з цими псевдовченнями і єретичними рухами, зуміла подолати їх та зберегти єдність і цілісність.

«Ти Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16, 18).

Не так давно Україна відзначила 30-ту річницю відновлення власної Незалежності. Гучні святкування, різноманітні заходи, святкові концерти – це все не лише урізноманітнило сірі будні, але й спонукало нас до роздумів про важливість такої цінності як свобода.

Уже тридцять років ми живемо в незалежній державі. Для тих, котрі родом із Радянського Союзу, українська незалежність і досі є чимось із розряду фантастики, для ровесників же незалежності – щось самозрозуміле. Наш народ за цей час зумів здобути собі у світі щирих друзів і симпатиків. Для них ми унікальні своїм потягом до свободи й незалежності. За ці роки ми зуміли зорганізувати декілька революційних Майданів. У відповідь на це в нас з’явилися як вірні приятелі, так і непримиренні вороги.

Особливе місце серед українських літераторів займає постать «морального батька», «творця нової культури українців», «сівача нових поступових ідей», «борця за правду і несфальшовану науку», «душевного кормителя українського народу» − Івана Яковича Франка . У доробку цього письменника ми знаходимо твори різних напрямків, стилів та жанрів, але особливо манить читача філософська ліро-епічна поема «Мойсей». Цей твір – про майбутнє українського народу, про складні взаємини провідника i народу на шляху до «обіцяної» землі.

24 серпня 1991 року позачерговою сесією Верховної Ради УРСР ухвалено Акт проголошення Незалежності України. Протягом довгих століть наші предки кров’ю і потом виборювали для себе й майбутніх поколінь право мати свою державу. Знаємо з історії, що така боротьба була нелегкою. Колись нам удавалося зреалізувати таке бажання, а деколи треба було продовжувати боротьбу. І ось нарешті вже 30 років ми наділені таким великим дарунком, як власна країна.

Історія української державності знає багатьох славних діячів, які в різний час потрудилися та внесли свій вклад у розбудову соборності й незалежності української держави. У XIX-XXст. такою особою був о. Михайло Зубрицький, 165-та річниця від народження якого сповнилася у 2021 р.Б. Як відомий душпастир, історик, публіцист та етнограф, він зробив вагомий внесок у відродження релігійного, культурного та соціально-економічного життя серед селянського населення Бойківщини періоду XIX-XX століття.

Цьогоріч Україна відсвяткувала 30-ту річницю відновлення своєї незалежності. Будучи вільними від радянського ярма вже понад три десятки років, українці, оглядаючись у минуле своєї історії, можуть з упевненістю ствердити, що є волелюбним народом і за свою свободу та гідність готові віддати найцінніше – життя. Однак після здобуття незалежності народ переходить у нову фазу – державотворення. Під час цього етапу важливо слухати голосу моральних авторитетів нації. Одним із таких для українського народу був і надалі залишається митрополит Андрей Шептицький. У 1941 р. він видає богословсько-соціальний трактат «Наша державність», який більш відомий під назвою «Як будувати рідну хату?». У цьому творі кир Андрей подає вказівки, як правильно «збудувати» українську державу. Незважаючи на те, що цей трактат був написаний понад 80 років тому, він не втратив своєї актуальності до сьогодні. На жаль, в українському суспільстві нині відчутний дефіцит таких чеснот, як чесність, моральність та любов до своєї держави. Отож, розглянемо основні заклики «українського Мойсея» до нашого народу.

На територію України неодноразово приходили загарбники. Ворог намагався всіляко стерти наш народ з лиця землі як самостійну націю. Найбільш гостро це проявлялося в ХІХ-ХХ ст. Проте виявилося, що не так легко знищити дух нації. І важливу роль у підтримці й розвитку патріотичного духу відіграли два потужні соціальні стани – духовенство й селянство. Тогочасне село було оплотом української культури й мови, та існувала водночас серйозна проблема з освіченістю народу. І ось у ХІХ столітті на Галичині розпочався просвітницький рух, основним рушієм якого було духовенство УГКЦ.