Кравчук Віталій

Під знаком святого хреста криється наша перемога над гріхами, злом і дияволом. Під час св. Тайни Хрещення ми отримуємо знамено святого хреста. Це наша могутня зброя, наша сила, наша потіха в житті та в смерті. Хрестовий хрест переміг смерть і диявола. Святий хрест для християн − це знамено Христової любові й жертви, символ нашого відкуплення і спасіння. Хрест − це не лише символ страждання заради нашого визволення. Через смерть на хресті наш Господь навіки утвердив перемогу над смертю і зробив його знаменням спасіння людства, знаменням сили і перемоги .Св. Йоан Золотоустий говорить про хрест: «Він просвітив нас, котрі сиділи в темряві, він звільнив нас, котрі знаходились в полоні, він припинив у нас війни, він став для нас опорою світу. Через нього ми вже не боїмося розжарених стріл диявола» .

В теперішній час слово про страждання, про хрест та розп’ятому на ньому Спасителя по-особливому звучить для нашого українського народу, коли ми як народ, держава, як Божий люд переживаємо нашу національну Голготу. Для нас він асоціюється зі страшною війною, яку розпочала орда московитів проти українського народу. Україна переживає випробування і страждання, яких її народ не знав від часів Другої світової війни. Ці − ціна свободи, гідности нашого духовного і національного буття, якого нас намагаються позбавити. Із початку повномасштабної війни наша армія, волонтери і весь наш український народ здивували світ своєю вірою, силою, єдністю та жертовністю. Нашою найбільшою силою є молитва і довір’я до Бога.
Війна − злочинна, абсурдна та безглузда річ. На її фоні в суспільстві з’явився запит на псевдопророків-віщунів. Вони представляють власне бачення на подальший перебіг подій. Багато українців в пошуках відповіді на питання «коли вже кінець» довіряють їм. Часом зазирнути за лаштунки майбутнього через таких провидців набагато легше, ніж довіритися Богові. Проте магія і християнство не мають нічого спільного. Ми християни − носії пасхальної радості і уповання. Так звані провидці та мольфари з’являються з метою власної наживи. Зараз дуже зручний час для віщунів підняти власний рейтинг. Через такі пророцтва вони здобувають велику популярність і зможуть продовжити свою діяльність після війни, відповідаючи людям на їхні різні життєві питання, звісно ж не безкоштовно. Такі передбачення ми повинні сприймати з критичним поглядом і здоровим глуздом. Краще не просто очікувати на перемогу і шукати відповідей, коли вона настане, а самим її творити і наближати .
Сьогодні багато людей вважають, що перемога повністю залежить від наших західних партнерів. Проте часто більшість з них думають лише про свою безпеку та економічну вигоду для своїх держав. Хтось з нас покладається на переговори, вважаючи, що лише вони здатні зупинити кровопролиття та принести нам мир чи перемогу. Християнин ж покликаний покладатися тільки на Бога та свої власні сили. Бо тільки Він знає, що переживає людина. Її біль − це Його біль. Потрібно навчитися довіряти Йому, спробувати слухати Його і Він буде провадити у найбільш важкі хвилини життя. Перемогу дарує тільки Господь, Який єдиний знає, скільки часу триватимуть ці страждання. Ми віримо, що Бог неодмінно виведе нас до світлого воскресіння – до перемоги.
У Святому Письмі та історії можна знайти багато прикладів, коли військові перемоги здобували з волі Божої. Одним з таких прикладів є розповідь про Давида та Голіята (І Сам 17). Давид бувши юним хлопцем переміг великого воїна Голіята за допомогою звичайної пращі. Отці Церкви, зокрема Йоан Золотоустий і патріарх Єрусалимський Макарій, навчали, що хрест Господній є символом того, як Мойсей переміг Амалика в пустелі (Вих 17, 8-6). Як пригадуємо із книги, Мойсей під час битви підносив руки до неба, і тоді ізраїльтяни перемагали, а коли руки Мойсея опускалися, бо він не мав сили їх довго тримати, тоді перемагав Амалик.
Історик Церкви Євсевій в життєписі імператора Константина Великого розповідає, що той перед вирішальною битвою з Максентієм побачив на сонці хрест і напис: «Під тим знаком переможеш», а опісля вночі мав видіння, в якому сам Христос велів йому для осягнення перемоги намалювати хрест на щитах своїх вояків. Констянтин так і зробив, і під знаменом хреста переміг Максентія 321 р. на Мільтійськім мості ріки Тибру в Римі.
Серед смертоносного поля війни в Україні Христос подає нам свій Животворний хрест. Він запевняє нам життя серед темряви смерти. Коли під час наших випробувань ми вичерпуємося, коли потребуємо поповнити наші сили то куди нам іти? Ми повинні черпати силу із Чесного і Животворного хреста. Той, хто хоче знайти у стражданнях нашого народу зміст, повинен вдивлятися у страждання нашого Спасителя. І в такий спосіб побачить очима християнської віри, що наші страждання перетворюються в таїнстві Його хреста на муки народження нового життя. Ми є свідками, як на наших очах народжується щось нове в серці нашого народу, нашої України і всього світу. Ми вийдемо з цієї війни переможцями подібно, як Христос вийшов переможцем смерті.
Так само ті муки, які переживає Україна, змінюють весь світ. Ні держава, ні народ не будуть такими, якими були до війни. Єднаючись нашими стражданнями із хрестом Господнім, несучи його як прапор перемоги, ми стаємо для світу, з одного боку, подивом, а з іншого − джерелом надії. Розп’яття Христове теж було для одних скандалом, ганьбою, а для нас, що спасаємось, як каже апостол Павло, сила Божа (І Кор 1, 18) .
Ми молимося за перемогу України, для неї живемо, але людських зусиль є замало для перемоги. В одному з псалмів говориться: «коли Господь не зберігає міста − дарма пильнує сторожа» (Пс 127, 1). Ми повинні уповати на Бога, захищаючи свою землю зі зброєю в руках. І ми точно знаємо, що перемога буде наша, бо в тілі України з нами співстраждає Ісус Христос. Кожна ракета, яка падає на наші голови, є ще одним цвяхом, вбитим у тіло не тільки нашого народу, а й нашого Спасителя. Тому він каже нам: «Я з вами аж до кінця віку» (Мт 28, 20).
Хрест і терпіння не тільки минають, але без них немає перемоги та воскресіння. Такими в нинішніх обставинах є тисячі синів і дочок нашого народу, які жертвують своїм життям за нашу свободу і незалежність. В третю неділю Великого посту, яка має назву Хрестопоклонна, ми співаємо величну пісню: «Хресту Твоєму покланяємось, Владико, і святеє воскресеніє Твоє славимо». Там де є хрест, там є сила, там перемога, там спасіння і надія нашого воскресіння і вічного життя. В цьому властиво величний Божественний промисел, що ганебне знаряддя страти своєю Животворящою смертю Христос перемінив з ганьби на славу, із приниження на піднесення, зі спокуси і божевілля на Божу силу й Божу премудрість.
Чого тільки не звершив хрест Господній? Він освятив всю вселенну. Він розвіяв гріховну темряву і привернув світло. Він знищив смерть. Він зібрав народи зі сходу і заходу, півночі і півдня і з’єднав їх любов’ю в одну апостольську церкву, в одну віру, в одне хрещення. Він зробив людей здатними до високих чеснот і подвижницького монашого життя. А для всіх нас, що спасаємося, він є сила Божа.

Хрест як символ перемоги або від кого перемога? // СЛОВО №1 (89), березень-травень 2022