Ковівчак Роман


В сучасному світі ми маємо доступ до великої кількості інформації. Щодня ми переглядаємо новини та гортаємо стрічку соціальних мереж з думкою: «Що там нового у світі і в людей?». Проте понад 30 років тому українці не мали можливостей вільно отримувати правдиву інформації. Доступ до неї мала лише певна група людей, яка цю інформацію фільтрувала. А далі вона подавалася під «соусом», який був вигідний тогочасній комуністичній партії. Після здобуття Україною незалежності, суспільство отримало дуже багато інформації і постала проблема, як цю інформацію правильно «споживати». Люди некритично поглинають усе, що їм підносять. Так вони ризикують потрапити під вплив так званих «інформаційних вірусів».
Під терміном «інформаційний вірус» розуміють інформацію, яка подана під певним кутом однієї чи декількох людей, які хочуть зосередити увагу суспільства на певну точку чи проблему, в якій зацікавлена правляча група людей. В результаті цього вони створювали в народних масах певні емоції, бачення, роздуми, дії та слова щодо поданої ситуації. За рахунок цього з легкістю могли маніпулювати людьми. Постає питання: «Як захистити себе і свій розум від маніпулятивної інформації?», «Як стати здоровою особою, яка може критично сприймати інформацію?», «Як стати розумною нацією, яка зможе опиратися всім інформаційним вірусам?» .

Частина суспільства розуміє ризики, пов’язані з інформацією, а інша частина пасивно поглинає її, не розуміючи, що твориться. В сучасних реаліях потрібно перейти від споживання до користування інформацією. Просто не читати новини це не варіант. По-перше, всі ми живемо у суспільстві, яке є під впливом інформації. По-друге, ми й надалі будемо користуватися інтернет-ресурсами чи соціальними мережами, які й інформаційно на нас впливатимуть. Слід працювати над формуванням соціального імунітету від «вірусів», який допоможе і нам, і наступним поколінням.
На сьогодні інформаційна війна стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Користуватися компроматами, обливати людей брудом, підкидати неправдиву інформацію, намагатися за допомогою інформації ввести в оману - це стало сенсом життя для багатьох. За допомогою інформації можна вдало маніпулювати свідомістю суспільства і досягти будь-якої цілі. Таким чином здобуваються уми людей, нав’язуються міфи про нацистів, бандерівців-дитиноїдців і багато іншого. І, врешті, так можна розділити державу навпіл (Східна та Західна Україна) і розпочати війну за вигаданими мотивами. Все це наслідки інформаційної війни, яка впливає на свідомість та емоції людей. Таке цькування триває не один рік.
Варто зазначити, що в сучасному світі люди довіряють інформаційним потокам доволі сильно. А маючи у руках таку зброю і хоч невеличке вміння впливати на аудиторію, можна завоювати світ. Звідси й прислів’я: «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Інформаційна війна є частиною ідеологічної боротьби. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття чи руйнувань. І це породжує небезпечну легковажність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у психології суспільства та особи, за масштабами збігаються з наслідками збройних війн .
Інформаційна атака має на меті посіяти сумніви, дати помилкову надію, чи загрузити у віртуальну реальність, в якій з жертвами можна робити все що завгодно, бо вони навіть не намагаються опиратися, а просто йдуть на прив’язі замовника «інформаційних вірусів». Чим більше людина піддана таким атакам, тим слабшою стає. Вона дуже податлива і нею надзвичайно легко управляти. Такі люди можуть багато працювати за мізерні кошти і не будуть виявляти навіть найменшого незадоволення. Вони голосуватимуть, за кого скажуть, адже власної думки вони вже не мають.
Але це стається не за один день. Спочатку людина, яка перевантажена багатьма життєвими труднощами потрапляє у різнобарвний світ псевдовтішних новин, відео та картинок, де все просто та зрозуміло і де все людині подобається. Так вона сама себе поступово занурює в ілюзію і погоджується жити в цьому примарному світі. Правди ж людина не хоче бачити, бо вона, як ми знаємо з прислів’я, часто буває гіркою. Життя такої людина не стало кращим, але тут набагато спокійніше і стабільніше, ніж у реальному світі. Щоправда, за цей «комфорт» доводиться платити – відбирають критичне мислення та заполоняють свідомість непотребом. Починає діяти правило: «більшість не вірить цій інформації − і ти не віритимеш». Таким чином люди, які не хотіли бачити правди, стають нездатними її побачити. В Євангелиста Матея про людей, нездатних бачити правду, сказано, що «вони, дивлячись, не бачить, і слухаючи, не чують і не розуміють» (Мт 13, 13). Такі люди в групі формують суспільство «овочів».
Відтак бачимо, що велику роль у розвитку «інформаційних вірусів» залежить від спільноти людей. Ідеальним суспільством, яке не є сприятливим для розвитку «вірусів», є нація, в якій сформовані чіткі правила поведінки, що дають змогу швидко вилікувати людей. Для того, щоб не перетворитися на овоч, слід розпочати з правил інформаційної гігієни, які відновлять вроджений імунітет, а на його базі почнеться відродження соціального імунітету. Найперше варто зняти сформовані радянським союзом рамки. Найпоширеніший це поділ Західної і Східної України на два сорти людей. Далі варто взяти до уваги конфлікт, який був запущений на основі маніпуляцій навколо мови спілкування.
Ще одним пунктом є тяга до всього західного, яка сягає 90-х рр. ХХ ст. Тоді усе своє було зруйновано, а усе західне манило новизною та яскравими фарбами, хоч і не вирізнялося якістю й інтелектуальністю. Більшість інформації набирала розважального характеру. Люди бачили красиво упаковану інформацію і сприймали її як правду. Від неї віяло Заходом і вона вважалася чимось хорошим.
Наступний пункт − це збагнути, що голосування, статистики чи коментарі у ефірах не відображають реальну думку населення. Мас-медіа просто хочуть з допомогою цих інструментів справити враження, що якесь твердження є думкою більшості.
Нарешті слід сказати кілька слів про правила гігієни, про які варто знати кожному. Уважно ставтеся до інформації і не клікайте на все без розбору. Не читайте, не дивіться і не взаємодійте в соціальних мережах і онлайн-ЗМІ з односторонніми матеріалами та контентом з неперевірених джерел. Пам’ятайте, що онлайн-алгоритми побудовані таким чином, що кожна ваша взаємодія з якимось контентом робить його доступним для ще ширшого кола людей.
Коли мова йде про пояснення якогось конфлікту, необхідно використовувати коментарі експертів та очевидців, проте мають бути чітко відокремлені коментарі експертів з обов’язковим озвучуванням їхніх імен та компетенцій, коментарі очевидців та самого журналіста. Свідчення мають бути бажано в аудіо форматі. Тоді зменшується ризик фальсифікації. Не називати джерело своєї інформації має сенс, якщо оприлюднення може зашкодити цій людині чи спільноті. Проте постійне використання анонімних джерел інформації має викликати сумнів .
Дивною є ситуація, коли один і той самий експерт коментує економічні, політичні та військові питання. Варто перевірити ім’я та прізвище експерта через пошукові системи. Зазвичай людина, яка може експертно відгукнутися на певну тему, уже це робила і була цитована іншими виданнями. Якщо ж ви не можете нічого знайти про автора посту, то це привід задуматися і продовжити перевірку. Також буває підтасовка фотографій чи відео, які були зроблені давно, а тепер їх використали в іншому контексті. Також слід пам’ятати, що редакції медіа «підігрують» гарячим темам і трендам, тобто замість того, щоб розібратися в ситуації, женуться за вподобайками, публікуючи якусь інформацію, не зважаючи на її достовірність .
Важливо, щоб ми самі не ставали джерелом недостовірної інформації. Тому не повідомляйте неперевірену інформацію людям, а якщо це робите, то зазначте, що її необхідно перевірити. Важливо не бути зацикленим на одному джерелі інформації. Оптимальним варіантом є обирати більше аніж три різні джерела. Ще варто сягати джерел тої чи іншої інформації і перевіряти, чи вони надійні. Важливо, щоб інформація представляла всебічність події та розглядала думки з різних сторін. Лише тоді аудиторія отримує повну картину й отримає досить інформації для власних висновків . Пам’ятайте, що ви теж канал комунікації. Ви також відповідальні за інформаційне поле, бо і ваша інформація стає родючим ґрунтом для «вірусів». Тому перш ніж щось сказати або написати, подумайте про наслідки. Важливо дозувати інформацію. Не поширюйте інформацію бездумно, а лише тоді коли вона справді несе користь.
Варто зазначити, що ми вибираємо ту інформацію, яка нас цікавить. Якщо ми постановимо собі користуватися лише цікавим й корисним контентом, то істотно обмежимо вплив «вірусів». Також важливо бути уважними й аналізувати не лише суспільно-політичну інформацію, а й розважальну, розвивальну й мотивуючу. Вона теж може містити в собі «віруси» .
Інформація має надзвичайно великий вплив на людей, а тому її використовують як засіб гібридної війни. Це в свою чергу спричиняє ненависть, розбрат, розділення, негативні емоції і може привести до реальної війни. Тому важливо навчитися правильно поводитися з інформацією, щоб не піддатися на маніпуляції. Слід освоїти цю інформаційну гігієну, аби розвивати здорове мисляче суспільство з міцним імунітетом і в результаті стати нацією розумних людей з процвітаючими духовними, моральними та матеріальними благами.

Інформаційна війна // СЛОВО №4 (89), березень-травень 2022