Гришко Назар

У перші віки християнства Церква переживала нелегкий період: християни часто зазнавали переслідувань з боку юдеїв та імператорської влади. Незважаючи на те, що в 313 році вийшов міланський едикт, який дозволив Церкві вийти з катакомб, постали нові виклики, на які були змушені реагувати Святі Отці. У цій статті розповімо про те, як проти несправедливості тогочасної державної машини боровся святий Йоан Золотоустий(347-408).
Цей Святий Отець Церкви народився в Антіохії. Спочатку він працював адвокатом, оскільки мав великі амбіції та задатки до ораторства. У майбутньому на нього чекали б великі успіхи, однак невдовзі він вирішив піти навчатися Святого Письма в школу Діодора Тарсійського (+390). У 381 році єпископ Мелетій рукопоклав Йоана на диякона, і він почав навчати оглашенних, далі займаючись своїм навчанням і письменницькою працею. У 386 році був висвячений на пресвітера, впродовж 12 років душпастирював у Антіохії. По смерті Царгородського патріарха Нектарія (+397) імператор Аркадій послав листа до Антіохійського патріарха Флавіяна (+404), аби той відпустив Йоана в Царгород зайняти місце Нектарія. Коли народ дізнався про це, то не хотів відпускати свого наставника. Тому Йоана вивезли за місто потай від людей. Коли він наближався до міста, велике число людей зустрічали його, і 26 лютого 398 він був поставлений на Константинопольського патріарха.

Св. Іван Золотоустий постійно докучав заможній частині імперської столиці критичними проповідями, засуджуючи їх пишний спосіб життя і закликаючи дбати про знедолених. Він викривав за неправедний спосіб життя навіть імператрицю, яка мала сильний вплив на імператора. Зрештою, Йоана Золотоустого було усунуто від патріаршого служіння, арештовано та вислано з міста. Його здоров'я було підірване, і під час конвоювання до чергового пункту заслання він помер 14 вересня 407 року .
У одному зі своїх творів під назвою «Слово про блаженного Вавилу, проти Юліана і до язичників» Йоан Золотоустий розповідає про події своєї юності в Антіохії. Тоді новим царем став Юліан Відступник, який прагнув підняти свій авторитет. Одним із його рішень було відновити храм Аполлона, тобто вернути поганство. Дізнавшись, що під стінами храму похоронений християнський мученик Вавил, імператор наказав перенести його тіло на кладовище, але коли це зробили, храм Аполлона згорів. Казали, що це відбулося через потрапляння блискавки, та імператор звинувачував у цьому християн і тому закрив християнський храм. Тож Йоан Золотоустий виступає проти такої несправедливої імператорської влади.
У ще одному творі Св. Йоан Золотоустий так висловлюється про те, яким має бути імператор: «Так, направду царем є той, хто підкоряє все законам Божим, зберігає свій ум вільним і не дозволяє взяти гору над душею пристрасті до задоволень... А хто керує людьми, але сам поневолений гнівом, марнославством і задоволеннями, той, по-перше, може бути смішним для підлеглих, бо хоч і носить вінець, прикрашений дорогоцінним камінням та золотом, але не увінчаний покорою, і хоча все тіло його блищить багряницею, та душа залишається неприкрашеною». (Йоан Золотоустий, Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинною християнською любов’ю до мудрості монашого життя, 2) .
Коли імператриця Євдоксія відібрала виноградник у Феогноста, Св. Йоан Золотоустий написав їй листа, де засуджував її дії, навівши слова Ісуса Христа про багача: «Безумний! Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде? Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога»(Лк 12, 20-21). Імператриця, розлютившись, відправила патріарху листа, де заперечувала свою вину. Тому Св.Йоан пішов до неї, де ще більше картав її. Цариця розгнівалася та вигнала його з палацу. Тоді патріарх наказав не впускати її до храму. Коли настав празник Чесного та Животворящого Хреста, Святий, як завжди, вийшов проповідувати. Цариця теж вирушила до храму, але її не пустили. Тоді один із тих, що її супроводжували, захотів ударити мечем по брамі, але його рука всохла. Імператриця, охоплена страхом, повернулася в палац, а той, що мав суху руку, зайшов до церкви та почав благати Господа, щоб зцілив його. Св.Йоан Золотоустий сказав, щоб він пішов, умив руку і вірував у Господа, і тоді йому станеться за його вірою (пор. Мт 9,29). Імператор знав про цю ситуацію, але нічого не міг зробити, адже знав лихий норов цариці й дуже любив слухати Йоана .
У своїх бесідах на послання до Тита Св. Йоан Золотоустий згадує про те, як важливо надіятися на Божу допомогу в часі гонінь і терпінь. Ставлячи за приклад трьох отроків, які перемогли в печі полум’я, він каже, що якщо ми будемо вірити в Божу опіку, то будемо в безпеці, а ті, хто нападе на нас, загинуть, бо «хто яму копає, у неї впаде...»(Сир 27,26). Ці отроки розуміли, що їм загрожує смерть, але сміливо промовили: «...нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось»(Дан 3,18). Тому, за переконанням Св. Йоана Золотоустого, християнин має бути готовим до різних терпінь і випробувань, але не може зрадити Божих заповідей і моральних цінностей.
Роздумуючи над Першим посланням до Коринтян, Св. Іван Золотоустий розповідає, що праведник, який намагається творити великі подвиги, часто зазнає бід. Він закликає не дивуватись тому, адже дивнішим було б, коли диявол, зазнаючи уражень, залишався б спокійним і не капостив праведникам. Проповідник каже, що велика справа бути милосердним, коли час є для того сприятливий, але ще більш важливо залишатися милосердним навіть тоді, коли тебе настигли різні нещастя, адже тоді людина діє для Бога. Аби сказане було зрозумілим, він розказує історію про те, як жили два чоловіки однаково багаті, які давали милостиню зі своїх прибутків. Але настав день, коли в одного пропало все, він захворів, і його чекали нещастя; проте йому це не завадило бути й надалі милосердним і дякувати Богові за все. Другий багач як давав милостиню з прибутку, так і продовжував. «Хто з них отримає більшу нагороду?» – риторично запитує Св. Йоан Золотоустий. Прикладом зі Святого Письма є праведник Йов, адже він теж, утративши все, продовжує славити Бога .
У своїй Бесіді на Євангеліє від Йоана Святий Йоан Золотоустий роздумує над тим, як деякі високопоставлені люди чинять милосердя, користуючись майном інших. Це така собі милостиня від злодійства. Тоді багато імператорів та інших можновладців намагалися заробити собі славу таким нечесним шляхом. Золотоустий засуджує такі вчинки, наголошуючи, що милостиня повинна керуватися співчуттям до людини і даватися з власного майна. Що це за милостиня, коли людина забирає в одних і дає іншим? Яка користь з тої допомоги, якщо вона отримана злодійським шляхом? Золотоустий стверджує, що коли навіть краплина скверни потрапить у скриню, то все, що перебуває в ній, оскверниться. Святий пригадує слова, які сказав пророк Єремія до Юдеїв: «Змий злобу з твого серця... Докіль у тобі перебуватимуть думки твої зловісні?» (Єр 4, 14). Ці слова пророка адресовані не тільки до юдеїв, але й до християн, яким також потрібно омити своє серце – милостинею, а не здирництвом .
Св. Йоан Золотоустий часто виступав за рівність усіх людей, за те, щоб владоможці допомагали тим, які цього потребують. Взоруючись на життя і приклад цього Святого Отця Церкви, ми, яке б місце не займали в суспільстві, покликані відстоювати дотримання Божих Заповідей, моральних цінностей і справедливості у світі.

Св. Йоан Золотоустий – церковний діяч на захисті знедолених від сваволі державних чиновників // СЛОВО №3 (91), вересень-листопад 2022