Михайло Олійник

Ікони Богоматері на Русі були близькими кожній людині. Богородиця по-особливому опікувалась руським народом, чернецтвом і, зокрема, Києво-Печерським монастирем. У певні відповідальні та знакові моменти його історії, через посередництво богородичних ікон, Господь посилав чуда.
У  попередньому номері часопису ми спробували визначити, які чудотворні ікони були в Успенській церкві Києво-Печерського монастиря . Найбільше інформації маємо про ікону «Успення», збереглася навіть її копія. Крім цієї, було ще дві або й три також чудотворні ікони, про які йшла мова.

Ігор Мисан

Марія Магдалина, Марія Маґдалина – свята, рівноапостольна, мироносиця. Марія Магдалина походила з містечка Магдали, що колись було розташоване на берегах Генезаретського озера. В Євангелії нічого не сказано про її юні роки, але з передання довідуємося, що була вона вродливою жінкою і жила грішно. Після того, як Ісус вигнав із Марії сім бісів, вона змінила своє життя – стала Його вірною ученицею. Марія Магдалина була вірна Христові не тільки у хвилини Його слави, але й у момент найбільшого приниження на Голготі. Після того, як Ісуса поховали в печері, недільного дня Марія разом з иншими жінками пішла до гробу Спасителя, щоби намастити Його тіло пахучим миром. Коли, не знайшовши тіла Спасителя, вона зі слізьми виходила з гробниці, їй явився Воскреслий Христос і повелів іти до апостолів і провістити їм радісну звістку. По Вознесінні Христовім, коли апостоли розійшлися з Єрусалиму проповідувати в усі кінці світу, разом із ними пішла й Марія Магдалина. За переданням, вона проповідувала в Римі. Звідти вже літня Марія Магдалина переселилася в Ефес, де трудився святий апостол Йоан, (згідно з переданням, саме з її слів апостол написав 20-ту главу свого Євангелія) і там завершила свою земну путь.

Олег Зинич
                                                          Контроверсії щастя людського
                                                                               ностальгія забутих мрій,
                                                                               плач і сміх гобелени – для кого?
                                                                               Це відомо Тобі, Одній...
Ти инша. Ти инакша від всього, що тебе оточує. Непотрібно гламуру, порожніх голосних декларацій і заїжджених фраз. Навіщо? Тобі не треба рекламних щитів – вони уява і бажання зовсім не тих, хто хоче сказати – ти инша. Це радше навпаки – нав’язливість ствердити твою універсальність. Тебе поєднують не лише з відпочинком, твої світлини «ліплять» навіть поряд із купою будівельних матеріялів, дрельок і профільної арматури, бо ти невід’ємна складова реклами, і так рідко тебе зображують біля домашнього вогнища, щасливою. Ти инша – ти жінка двадцять першого сторіччя... Як би не хотілося написати, висловити, якою ти є, – цього буде замало. Слова здаються смішними, бо не відповідатимуть дійсності, яка, мов хамелеон, змінює свої кольори від паскудно-сірого до яскраво-рожевого.

Надія Бунь

Ніщо так не підносить і не окрилює душу, як злагоджений спів. Наша природа настільки схильна насолоджуватися співом, що навіть грудних дітей, неспокійних і плаксивих, можна заспокоїти і приспати піснею. Пісня полегшує долати шлях подорожуючому, пісня допомагає у праці, пісня часто супроводжує наш відпочинок та дозвілля. Але небайдуже – яка пісня! Як говорить народна мудрість: «Де бруд, туди біжать свині, а де квіти, там перебувають бджоли». Апостол Павло закликає: «Не впивайтеся вином, в ньому є блуд: але краще наповнюйтеся Духом, співаючи в серцях ваших Господеві (Еф. 5:18-19)». Так само і в музиці. Є музика, яка негативно впливає на людину. «А де музика духовна, туди сходить благодать Духа і освячує уста і душу, – писав святитель Іван Золотоустий, – навіть коли ти не розумієш сили слів, привчай хоча б уста вимовляти їх. І язик освячується цими словами, коли вони вимовляються усердно».

Олег Зинич

Мода, Fashion – схоже на невідомий вірус, який в певний час атакує суспільство і намагається проникнути чи не у всі сфери життя. Мода завжди особливо цікавила жінок. Кажуть, мода і жінка – це невіддільні поняття. Вони змінюються, потребують грошей, але завжди крокують в ногу з часом. Якщо ви вважаєте, що Німеччина, Бельгія чи Австрія – це законодавці моди, то помиляєтесь. Їм далеко до сонячної Італії. Гуччі, Армані, Версаче, Валентіно – промовляють самі за себе. Україна їх знає, бо завалена підробками цих фірм.
Хтось купує модний одяг у дорогих магазинах, хтось надає перевагу замовленню ексклюзивної речі в дизайнера. В Україні престижно одягатись у «своїх» дизайнерів, тим підтримуючи національного виробника. До речі, у нас, в Україні «справді» є мода, яка здобула визнання на шпальтах Collezion чи в ефірі FTV. І все це – українська мода. Наші дизайнери стають не просто VIP-персонами, а й хедлайнерами численних заходів. Але повернімось знову до моди, а саме до сучасного її розуміння. Це мистецтво чи бізнес?

Дмитро Сенейко

Люби і роби, що хочеш, бо як любиш – кривди не зробиш.
(Св. Августин)
Дорогі дівчата, жінки, матері! Автор цієї статті наперед просить пробачення за все, з чим, можливо, ви не погодитесь, на що у вас є свій погляд стосовно питання фемінізму. Проте наше завдання – не лише поглянути на це явище, вникнути у нього, а, посилаючись на Боже Одкровення, беззаперечний авторитет Церкви – висвітлити християнський погляд на проблему рівности чоловіків і жінок у сучасному суспільстві. А також – знайти корінь усім соціяльним непорозумінням між двома статями, які сьогодні спостерігаємо у русі під назвою фемінізм ХХІ століття…