Фокін Д.

Наше життя побудоване таким чином, що ми кудись безперервно рухаємося, кудись скеровані, ставимо перед собою певні завдання і виконуємо їх, «бачимо» мету і йдемо до неї. Так відбувається щодня і це цілком нормально, бо відображає задум Божий, відкритий ще в раю для наших прародичів. Цей задум полягав в особистісному зростанні, доростанні образу Божого до свого Первообразу.
Займаючись справами, реалізуючи свої плани, людина може недобачати основної мети свого життя, не знати, куди вона все-таки прямує. Для нас, християн, питання, куди ми прямуємо, не складає жодних труднощів. Усі ми і кожен з нас зокрема щоденно, а то й декілька разів на день промовляємо «Отче наш…», тобто є свідомими Бога як Отця. Перебуваючи в цій свідомості, ми можемо промовити разом з Христом: «йду до Отця мого». Ті, хто називає себе християнами, є ними тому, що прийняли таїнство Хрещення. Це святе таїнство та й таїнства взагалі є введенням в благодатне божественне життя, у сопричастя з Богом. Иншими словами, святі таїнства є тим шляхом, по якому людина крокує до Царства Божого, до Небесного Отця. Цей шлях називаємо тайновведенням (містагогією), воцерковленням.