Дмитро СЕНЕЙКО

 

Уже в преамбулі до цієї статті, де звертаємося до Вас, дорогі читачі нашого часопису, хочеться болісно зітхнути. Дарма, що мільйони бібліографічних даних можна зібрати на тему 10 Божих Заповідей, дарованих понад дві тисячі років тому, а вони все ж є поверхневими, незрозумілими, чужими для сучасної молодої людини в її такому строкатому, розгубленому, розпорошеному на мільйони думок і справ на секунду житті. Сьогодні у світі т. зв. старозавітній Декалог все частіше трактують як правила, які обмежують свободу та незалежність людини, що, відповідно, просто заважає жити. Наше завдання – у кількох наступних абзацах показати, чому не можемо відкласти його на поличку, як пережиток минулого і лише історичну спадщину людства, як, наприклад, висловлювання Будди, Конфуція чи будь-який навіть геніальний твір сучасного автора, над яким замислились, помилувались влучністю висловлювання – і забули. До чого закликає нас Господь сьогодні, тут і тепер, через Свої 10 Заповідей?