диякон Михайло ОЛІЙНИК Історія українського церковного мистецтва має сьогодні потребу в новому погляді на неї і вимагає нових підходів до кращого її висвітлення з мистецького і богословського боку. Сучасні публікації базуються, в основному, на українських дослідженнях першої половини ХХ ст. та працях радянських вчених періоду 50-80-х років ХХ ст. В останні десятиліття приділяють увагу українському іконописові й польські мистецтвознавці. Проте зарубіжні дослідники часто не прив'язують наш іконопис ані до української культури, ні до Київської Церкви, ні до держави Русі-України, лише до території, оперуючи при цьому географічними, власно придуманими назвами: «южная иконопись», «малоросийская/галицкая иконопись», «ікони Малопольщі», «подкарпатска/карпатска ікона». Такі дослідження, звичайно ж, не можуть адекватно висвітлювати всі процеси розвитку українського церковного малярства і бути об'єктивними. Щоб збагнути принципи розвитку та місце і роль українського іконопису в мистецькій спадщині Вселенської Церкви і світової культури, коротко зупинимося на історії зародження і роз-витку християнського сакрального мистецтва. Детальніше...
|