Питання папського примату займає важливе місце в еклезіології. Воно й досі є предметом католицько – православного діалогу. Дуже цікаво поглянути на це питання в історичному контексті ХІХ ст., коли було проголошено примат папи І Ватиканським собором. У той час як православний світ сприйняв це прогнозовано негативно, були й інші сприймання догматичного проголошення окремими православними богословами. Зокрема, в середовищі російських богословів був ряд філокатоликів із позитивною настановою. Один з них, о. Олександр Волконський, опублікував книгу «Католичество и священное предание Востока», в якій намагався пояснити папський примат православному читачеві. Свою книгу о. Волконський намагався сперти на Святе Письмо та святоотцівське Передання, а також на аргументи церковної історії. Ця книга о. Волконського стала основою для написання дипломної праці, щоб прослідкувати за ходом думки росіянина – прихильника папського примату і єдності Церков. Він, як і інші російські аристократи, а саме Володимир Соловйов, князь Іван Гагарін, княгиня Єлизавета Волконська, Євген Балабін, Григорій Шувалов, Софія Свечина та ін., свідомо прийняв католицьку віру, водночас зберігаючи любов до російської обрядової і культурної традиції. Російські аристократи прокладали шлях новому розумінню єдності Церков, відмінної від прийнятої на той час концепції об’єднання як навернення.
Детальніше...