о. Степан УГРИН, духівник і викладач
Знову прийшов час Великого посту, період особливий не тільки в загальноцерковному житті, а й у житті кожної окремої людини-християнина. Окрім традиційних відомих приписів, котрі кожен християнин знає і намагається зберігати, дуже добре, коли їх сприйме особисто, тобто намагатиметься поставити їх в площину власних життєвих труднощів, пошуків тощо. При такому особовому підході вказівка не споживати тієї чи іншої страви, набиратиме ще більшого значення, коли буде йти в парі з духовною працею над собою: інтенсивнішою молитвою, ділами милосердя.

Якщо людина дихає, вона живе, а ритм дихання показує стан її здоров’я. Для Церкви таким диханням є молитва. Вона ж не може бути випадковою. І неможливо, щоб вона суперечила вченню Христа, бо lex orandi lex credendі est . Молитва Церкви взорується на молитву самого Ісуса. Душа християнина без молитви є німою, холодною, а, можливо, й мертвою перед Богом. Спілкування з Богом показує нам дорогу до Нього.