14 квітня 2021 року Божого у каплиці Дрогобицької духовної семінарії духовенство молилося Утреню з канон Св. Андрія Критського (поклони). Богослужіння очолив проректор з навчальної роботи о. Роман Андрійовський у співслужінні проректора з виховної роботи о. Василя Чави та префектів о. Михайла Балка, о. Романа Копача й о. Богдана Хом’яка.

Степан Фурів

У перших століттях християни вели чисте і святе земне життя, щоб осягнути вічне, до якого закликає Євангеліє. Багато з них шукало різні способи, щоб стати ближчим до Бога. Вони добровільно відмовлялися від майна, роздаючи його бідним, приймали на себе обітницю дівицтва і проводили час у безперервній молитві, пості, стриманості та праці. Ці та інші практики згодом стали основою чернечого життя. Як постало чернецтво? Яка його мета? Це ми й намагатимемося з’ясувати у цій статті.

Вийшов друком 85-ий випуск релігійно-суспільного часопису Дрогобицької духовної семінарії «Слово». Цього разу студенти та викладачі семінарії пропонують читачеві дізнатися багато нового та цікавого про монашество – тих, хто всеціло посвятився Богові. У вступній статті «Наше християнське визволення» о. д-р. Мирон Бендик, ректор ДДС, розважає над трьома монашими обітами: добровільна вбогість, досмертна чистота та досконалий послух. Семінарист Микола Цмоканич розкриває перед читачем історію чернецтва, починаючи з сторінок Святого Письма та закінчуючи

Тарас Фаль

Смирення – це одна з чеснот, яку християнин здобуває у своєму духовному житті, переходячи через щоденні перипетії, випробування та різного роду виклики, беручи на себе Христове ярмо, бо Він лагідний і сумирний серцем (пор. Мт 11,29-30). Смирення – це полегша для душ наших. Смирення – це визнання власної людської немочі у порівнянні з Божою величчю. Смирення – це вияв покори не тільки назовні, але й постійний стан духа, в якому людина перебуває, відчуваючи мир та спокій.

8 квітня 2021 року Божого у Дрогобицькій духовній семінарії вшанували пам’ять непересічного літургіста, засновника і духівника братства «Введення у храм Пресвятої Богородиці» та великого святця – о. Ісидора Дольницького.

о. Олег Чупа, викладач ДДС

Від початку Великого посту і аж до свята Пасхи Христової богослужбові молитви регулярно звертають нашу увагу на те, як ми ставимось до наших ближніх. У переддень Великого посту – Сиропусну неділю – у церквах відбувається Чин прощення, адже отримати користь від Чотиридесятниці можливо лише з вільним від образи серцем. У часі Великого посту Церква щодня запрошує просити у Бога словами св. Єфрема Сирійця чесноти любові та відваги не осуджувати падінь ближнього. Врешті-решт, у свято Пасхи і Світлий тиждень ми чуємо в храмах заклик: «І тим, що ненавидять нас, простім все з Воскресінням!». Чому так багато в цей час мовиться про любов і прощення? Чому нам постійно пригадують про кривдників і ненависть до них? Хіба не достатньо раз про це сказати і більше до цього не повертатись?

Інтерв'ю з о. Тарасом Коберинком

«Немає чоловіка, що жив би, а не згрішив…», – твердить одна з молитов поминальних богослужінь. І ці слова підтверджуються нашим щоденним досвідом. Виходить, що гріх, з яким ми покликані безнастанно боротись, все ж є постійним супутником людського життя! Однак Господь наш Ісус Христос у своєму чоловіколюбстві залишив людині дієвий засіб для боротьби з гріхом – Святе Таїнство Покаяння. Про це Таїнство ми вирішили поспілкуватись з досвідченим сповідником, місіонером Божого милосердя у Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії, викладачем Морального богослов’я в Дрогобицькій духовній семінарії, співавтором третьої частини Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха» о. Тарасом Коберинком.

6 квітня 2021 р. Б. семінарійна спільнота молилася Велике Повечір’я з Литією з нагоди празника Благовіщення Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Богослужіння очолив о. Роман Андрійовський, проректор з навчальної роботи, у співслужінні о. Богдан Хом’яка, префекта семінарії. По завершенні богослужіння відбулося святкове мирування.

Ярослав Мисак

«Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний…». Ой, Господи! Та це ж знову піднялась ціна на хліб; за кого б то віддати свій голос на виборах? а на роботі ще дуже багато недокінчених справ; я ще досі почуваюсь фантастично від зустрічі/фільму; а цікаво, яка завтра буде погода?..., – часто під час нашої молитви зауважуємо, що устами промовляємо текст молитви, але думки наші розпорошені по цілому світі, лиш би не в молитві. Тому задамося питаннями: чому з нами так завжди є?, скільки разів маємо з цього сповідатися?, що ж маємо робити, аби такого розсіяння уваги уникнути?