Олег Шагала

«Господній Дух на мені, бо Він мене помазав. Послав мене нести Добру новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк 4, 18-19), – цими словами сповнюється пророцтво Ісаї про мету післанництва, а одночасно й місії Спасителя. Христос, проголошуючи Євангеліє, об`явив правду про те, що Він чув і бачив, перебуваючи з Отцем (Йо 3,11; 8,14; Євр 1,1-2). Протягом своєї спасительної діяльності Христос вибрав дванадцятьох апостолів, які стали для Нього родинною спільнотою, покликаною до життєво важливої місії – стати свідками Його воскресіння та проповідниками Євангелія. Для того, щоб бути готовими до цього місійного служіння, учням необхідною була підготовка. У чому ж вона полягала та до чого готувала? Яким чином вони стануть переконливими свідками Христа і передадуть дух Його проповіді? На підставі уривка із Євангелія від Марка 3,13-17 спробуймо коротко проаналізувати два завдання учнів Христа, які невід`ємні одне від одного.