Тарас Фаль

Серед Божого люду, в тому числі і в українському народі, до священнослужителя завжди відносилися з великою повагою. Це пов’язане з тим, що через нього благодаттю Святого Духа діє сам Христос. Митрополит Андрей Шептицький у своєму пастирському посланні до духовенства зазначає, що Господь зробив залежним спасіння людей від їх праці, бо вклав у їх вуста Слово премудрости, а чашу Своєї Крови віддав їм у руки . Священник покликаний преображувати вселенну послуговуючись Святими Таїнствами Церкви, звершувати котрі доручає йому Христос через рукоположення . Святий Іван Золотоустий у своєму слові про велич священства пише, що хто шанує священника, той буде шанувати й Бога, а хто став зневажати священника, той поступово дійде колись і до образи Бога.

Роман Крайчик

Таїнство Священства займає особливе місце серед церковних таїнств, оскільки воно звершується винятково єпископом. Воно має кілька ступенів: єпископ, священник (або пресвітер) та диякон. Варто зазначити, що прийняттю таїнства Священства передують чини нижчих свячень (свіченосця, читця і співця, піддиякона), завданням яких є доручити особі церковну місію на здійснення певного літургійного служіння чи завдання. Спробуймо детальніше розглянути літургійний чин поставлення священнослужителів.

Дмитро Білий

«Семиярусна гора» Томаса Мертона належить до100 найкращих книг XX століття за версією NATIONALREVIEW. Її автором є відомий американський католицький священник та монах-трапіст – о. Томас Мертон. Цю щиру розповідь про власну звивисту дорогу до Бога, повну падінь і піднесень, таки варто прочитати. Недарма ж «Семиярусну гору» називають сучасною «Сповіддю» св. Августина! Книга переповнена різними цікавими темами, а ми зупинимося на одній із ключових: темі священичого покликання. Цей шедевр світової літератури зацікавить як тих, хто перебуває на дорозі духовного пошуку, є спраглий любови й свободи, так і тих, хто бажає краще зрозуміти, як можна стати і бути добрим священником.

Іван Іваненко

Читаючи Святе Письмо або слухаючи біблійні уривки під час богослужінь, ми можемо досить часто зустріти згадки про старозавітніх священників. І тут постає доволі цікаве питання: для чого священники у старозавітні часи? Адже тоді не було Літургій, як у нас. Яким було їхнє завдання? Хто міг бути священником? У цій статті ми спробуємо з’ясувати деякі тонкощі старозавітного священства і дати відповідь на поставлені питання.

Роман Крайчик

Молитва – це досвід розмови з Богом. У своєму молитовному спілкуванні з Господом ми зазвичай ставимо перед собою мету нашого звернення. Молитва може бути нашим прибіганням до Небесного Отця у важких обставинах життя; проханням про одужання, мудрість, мужність, терпеливість, розсудливість; подякою Творцеві за Його добродійства і багато іншого. Можемо зауважити, що у приватній молитві ми звертаємось до Всевишнього з особистими зверненнями чи проханнями за своїх рідних, друзів. Успільнотних моліннях Свята Церква пропонує не так молитву за себе або у власних наміреннях, а насамперед закликає стати учасником літургійного предстояння (λειτουργία – з гр. – спільна справа), молитви Церкви, у якій Божий люд єднається навколо Божого престолу.