Ярослав Мисак

Кожний громадянин своєї держави знає і розуміє, що слід дотримуватися чинного законодавства, підкорятись владі, виконувати ті чи інші постанови. Св. апостол Павло пише: «Кожна людина хай кориться вищій владі: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом [...] вона (влада) бо − слуга Божий, тобі на добро» (Рим 13, 1, 4).Проте не завжди потрібно покірно слухати владу та виконувати закон. Більше того, є випадки, коли обов’язком особи є свідомо чинити непокору. Це не є закликом до бунту чи анархії, а дійсно частиною морального вчення Церкви про державу.

Василь Хомин

Головна мета політики – це працювати на благо людини через збереження благополуччя та миру у суспільстві. Методи ж політики мають бути підпорядковані справедливості, бажанню реалізувати закон і розумінню закону на основі об’єктивних моральних норм. Папа римський Бенедикт XVI у своєму повчанні «Місце Бога у Світі: влада, політика,право» наголошує на принципі загального блага: суспільство у справедливості має досягати спільного щастя для всіх, та не забувати про повагу та гідність людини, яка є носієм невід’ємних прав й обов’язків навіть під час мінливих історичних, соціальних та економічних обставин. Папа наголошує, що покликання політики – будувати справжнє суспільне благо.