Анатоль (Наталь) Вахнянин (19.09.1841 – 11.02.1908) — літератор, публіцист, педагог, редактор, композитор, диригент, дослідник фольклору та творчості Тараса Шевченка, автор підручників з історії та географії. Активіст об’єднання українських студентів «Віденська Січ», товариств «Просвіта», «Руська Бесіда», НТШ, «Руського педагогічного товариства», співочого товариства «Торбан», «Боян» (пізніше – «Союзу співацьких музичних товариств», згодом – Музичне Товариство ім. М.Лисенка), Вищого Музичного інституту, політичного товариства «Народна рада».
Народився 19 вересня 1841 року в Сеняві поблизу Перемишля в родині о. Климента Вахнянина та Кароліни Файт — доньки чеського офіцера.
3 1852 року навчався у Перемишльській гімназії. У 1859–1863 – у Львівській духовній семінарії, займався літературною і музичною діяльністю.
1865 року організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях. Деякий час викладав українську мову в гімназії у Перемишлі, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, у 1867 р. організував студентське товариство «Січ» і став його першим головою.
Після завершення університетських студій (1868) повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність у Академічній гімназії.
Співорганізатор і перший голова товариства «Просвіта» (8 грудня 1868–1869).
Тісно співпрацював з комісією з написання українських підручників для народних і середніх шкіл.
Вахнянин – один з перших галичан, який особисто познайомився з Лисенком. Це відбулося в 1867 р., коли їдучи на навчання до Ляйпцига, Лисенко зупинився у Львові. Відтоді Вахнянин проявляв постійний інтерес до діяльності Лисенка.
1867–1870 — редактор «Правди», «Письма з Просвіти» (1878–1879), співредактор «Діла», організатор і керівник музично-хорових товариств «Торбан» (1870) і «Боян» (1891).
24 жовтня 1885 року разом із Юліаном Романчуком організував народовську політичну організацію «Народна Рада», яка продовжила ідеї Головної Руської Ради.
1890 року разом з іншими лідерами народовців став ініціатором політики «нової ери», яка мала б сприяти унормуванню українсько-польських відносин у Галичині.
У 1894–1900 роках двічі обраний депутатом Райхсрату (австрійського парламенту) від округу № 16 (Жовква — Великі Мости — Куликів — Сокаль — Белз — Рава — Угнів — Немирів)[2]. У 1895–1901 роках був послом до Галицького сейму від Сокальського повіту.
У 1903 році заснував Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка у Львові (пізніше — Львівська консерваторія) і став його першим директором.
Був засновником та керівником Союзу співацьких і музичних товариств.
Анатоль Вахнянин помер 11 лютого 1908 року у віці 66 років у Львові, похований у родинному гробівці на 72 полі Личаківського цвинтаря.
Портрет Анатоля Вахнянина написав художник Корнило Устиянович.