ВСТУП
Сучасна Україна перебуває у стані глибоких соціальних, політичних та військових трансформацій, викликаних тривалим збройним конфліктом, який розпочався у 2014 році з окупації Криму та частини Донбасу, а з лютого 2022 року переріс у повномасштабну війну проти російського агресора. Цей трагічний період в історії нашої держави відкрив ще одну роль для релігійних інституцій, які стали невід’ємною частиною процесу духовної підтримки населення, та зокрема, українського війська. Особливе місце в цьому процесі займає військове капеланство — форма душпастирської опіки, яка здійснюється серед військовослужбовців з метою надання їм духовної, моральної та психологічної підтримки в умовах війни.

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) традиційно відіграє важливу роль у суспільному житті України, зокрема у процесах національного відродження, захисту прав людини та утвердження духовних цінностей. У контексті війни її внесок у формування інституту військового капеланства набуває особливого значення. Священники УГКЦ не лише присутні в житті військовослужбовців, а й активно залучені до духовної реабілітації поранених, роботи з родинами загиблих, підготовки військових в повернені до мирного життя. Усе це потребує осмислення в богословському, правовому та соціальному аспектах.
Поняття військового капеланства має як богословське, так і юридичне підґрунтя. З одного боку воно ґрунтується на євангельських принципах любові до ближнього, милосердя та підтримки стражденних, а з іншого передбачає регламентацію з боку як церковного (канонічного) права, так і світського законодавства. Такий симбіоз вимог і норм ставить перед дослідником завдання комплексного аналізу, де важливо враховувати не лише суто богословський чи правовий підхід, а й взаємозв’язок між ними.
На тлі розвитку демократичних інституцій в Україні, зокрема утвердження принципів свободи совісті та віросповідання, військове капеланство отримало новий імпульс для розвитку. Прийняття Закону України «Про Службу військового капеланства» у 2021 році, стало важливим кроком у визнанні служіння капеланів як повноправних учасників військового життя. У цьому контексті постає необхідність аналізу та з’ясування, наскільки положення цього Закону узгоджуються з канонічним правом УГКЦ.
Канонічне право УГКЦ, має власну специфіку у регулюванні діяльності духовенства, його участі в суспільному житті, включно зі служінням у військовому середовищі. Питання щодо послуху церковній владі, співпраці з державними структурами, моральної відповідальності за слово і вчинок священнослужителя в армії — усе це потребує глибокого осмислення та богословського аналізу.
Окремим аспектом є визначення юридичного статусу військового капелана як священнослужителя, військовослужбовця. У правовому полі України це питання лише починає знаходити своє чітке місце. Потребує подальшого розвитку й нормативна база, яка б забезпечувала свободу релігійного служіння у війську, захищала права капеланів та регламентувала їхні обов’язки. З іншого боку, для Церкви надзвичайно важливо не втратити богословське розуміння цього служіння, не перетворити капеланство на суто функціональну чи інституційну діяльність без духовного змісту.
Актуальність цієї теми зумовлена декількома ключовими факторами, зокрема активною участю УГКЦ у духовному супроводі Збройних Сил України; посиленням ролі військових капеланів у сучасних умовах війни; потребою осмислення і гармонізації канонічного і світського правового поля капеланського служіння; необхідністю розвитку нормативної бази для забезпечення ефективної діяльності капеланів; важливістю богословської оцінки участі духовенства в суспільних процесах.
Мета дипломної роботи — висвітлити роль Церкви у кризових умовах, окреслити правові рамки релігійного служіння в армії, дослідити канонічні та юридичні аспекти діяльності військового капеланства Української Греко-Католицької Церкви в Україні, виявлення проблем та перспектив подальшого розвитку капеланського служіння в умовах сучасної війни.
Завданням нашої роботи є:
1. Проаналізувати нормативно-правові акти та методичні рекомендації, які затверджують статус військового капелана на державному рівні.
2. Дослідити церковні документи УГКЦ, які окреслюють статус військового капелана.
3. Описати важливість військового капелана у ЗСУ та пасторальний супровід ветеранів.
4. Визначити особливості правового статусу військових капеланів УГКЦ у контексті українського законодавства.
5. Дослідити проблеми та перспективи взаємодії між Церквою і державою в питаннях духовного забезпечення ЗСУ.
Об’єктом дослідження є правовий статус та діяльність військового капеланства УГКЦ в часі повномасштабної війни України з російським агресором.
Предметом дослідження є аналіз нормативно-правових актів та церковних документів, котрі окреслюють діяльність військового священнослужителя, а відтак дослідження статусу військового душпастиря УГКЦ.
Хронологічні рамки цього дослідження охоплюють період з 2008 до 2025 року.
Наша робота побудована за хронологічним принципом і складається із вступу, основної частини, котра поділяється на три розділи, висновків а також списку використаної літератури.

У першому розділі спробуємо простежити розвиток військового капеланства у віднайдених державних та церковних документа УГКЦ.
У другому розділі зосередимось на аналізі чинного Закону України № 1915-IX «Про Службу військового капеланства». Зосередимось на таких аспектах, як принципи діяльності служби військового капелана, набуття та втрата права на здійснення капеланської діяльності, а також обов’язки й права військового капелана в служінні військовослужбовцям України.
У третьому розділі пропонується дослідити та висвітлити право військового капелана УГКЦ і ветеранів на реабілітацію, подати перелік нормативно-правових актів, котрі регулюють в Україні право на реабілітацію військовослужбовців та ветеранів, а також окреслимо центри, організації та спільноти на Львівщині, котрі сприяють реабілітації українських учасників бойових дій.
У написанні цієї праці ми будемо використовувати аналітичний, синтетичний та порівняльний методи дослідження.

ВИСНОВКИ
У ході дослідження теми військового капеланства Української Греко-Католицької Церкви в Україні з канонічного та юридичного погляду було виявлено, що це явище є багатогранне і надзвичайно актуальне у контексті сучасної війни, яку переживає українське суспільство. Військове капеланство в УГКЦ не лише виконує функції духовного супроводу військовослужбовців, а й відіграє важливу роль у збереженні морального духу армії, подоланні психологічних травм, підтримці родин загиблих, формуванні патріотичного та гуманного світогляду.
Тема даної праці на теперішній час є достатньо актуальною, оскільки, в Україні на даний час було прийнято багато документів як на державному так і на церковному рівнях для врегулювання статусу військового капелана, котрий перебуває у зоні бойових дій. Проте, для юридичного врегулювання діяльності військового капелана, який несе служіння, було подано значна кількість законопроектів до Верховної Ради України. На початку вторгнення російської федерації військ на територію України військове душпастирство визнавалось лише як на волонтерських садах. Проте, слід зазначити, що вагомі кроки для врегулювання даного питання було здійсненні обома сторонами, як державою так і Церквою.
Метою цієї дипломної роботи було бажання продемонструвати важливість перебування військових капеланів УГКЦ з воїнами нашої держави та їхню роль в духовному супроводі ветеранів бойових дій.
Дипломна праця поділяється на три розділи, що допомагає глибшому розкриттю теми.
У першому розділі дипломної роботи ми дослідили, якими нормативними державними документами та церковними документами формувався статус служіння військового капелана на території України. Подали основні документи та коротку їхню характеристику. До основних нормативних державних документів було віднесено накази, положення, розпорядження, постанови, методичні рекомендації, Закони України, які врегульовують статус військового священника, в цьому числі й священнослужителів УГКЦ.
В другому розділі ми досліджували важливі юридичні аспекти організації служби військового капеланства відповідно до чинного Закону України № 1915-IX «Про службу військового капеланства» в редакції від 04.05.2024, який унормував статус капелана як військовослужбовця та душпастиря. Варто зазначити, що цей нормативний документи, найкраще, станом на початок 2025 року регулює діяльність військових капеланів УГКЦ на державному рівні. Проте, проблеми співвідношення обов’язків капелана перед державою і перед Церквою, необхідність забезпечення свободи віросповідання, недопущення дискримінації за конфесійною ознакою — усе це потребує подальшого врегулювання і розвитку.
В третьому розділ дипломної роботи ми розкрили пасторальний супровід УГКЦ військовослужбовців після участі в бойових діях, а саме душпастирський супровід у реабілітації військовослужбовців після участі у воєнних діях. Також наголос був покладений на дослідження, щодо того, яку роль відіграє духовний вклад священників УГКЦ в реабілітацію українських ветеранів та їхніх сімей. Описано центри, організації та спільноти, які сприяють реабілітації військовослужбовців на Львівщині після виконання обов’язків в захисті й обороні території Батьківщини-України та відображено їхній вклад в реабілітацію військових сімей.
УГКЦ, як активний учасник капеланського служіння, вже має напрацьовану структуру, досвід і богословське бачення ролі священника в армії. Церква виступає не лише як духовна установа, а як соціальний чинник, що впливає на формування морального обличчя війська і суспільства загалом. Успішне функціонування капеланської служби потребує ефективної взаємодії між церковними і державними інституціями, взаємоповаги до компетенцій кожної зі сторін і глибокого розуміння цілей та суті пастирської місії.
Гаслом військових капеланів є наступні слова «Ті, хто поруч». Це гасло військові священники УГКЦ максимально намагаються втілити у життя в теперішніх реаліях.
Таким чином, дослідження засвідчує, що військове капеланство УГКЦ є не лише актуальним, а й необхідним елементом духовного, морального та правового життя українського війська. Його подальший розвиток має спиратися на чітке нормативне регулювання, богословську рефлексію та міжінституційний діалог, що сприятиме зміцненню національної єдності, духовного захисту армії та збереженню людської гідності навіть у найважчих обставинах війни.
Ми маємо надію, що ця скромна праця буде нашим посильним внеском у дослідження цієї важливої теми. На нашу думку, нам вдалося досягти мети у розкритті й виконанні завдань, поставлених у цій роботі, адже ця праця може слугувати рушієм для кращого розуміння військового капеланства в Україні, зокрема в УГКЦ.

• ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 2
ВСТУП 4
РОЗДІЛ I. РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВСТВА СТОСОВНО ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА В УГКЦ 8
1. Аналіз нормативно - правових актів та методичних рекомендацій, які затверджували статус військового капелана 10
2. Аналіз документів в УГКЦ, стосовно служіння військового капелана 22
РОЗДІЛ II. ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛУЖБИ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ № 1915-IX «ПРО СЛУЖБУ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА» В РЕДАКЦІЇ ВІД 04.05.2024 26
1. Поняття та основні принципи діяльності служби військового капелана 26
2. Набуття й втрата уряду військового капелана 34
3. Обов’язки військового капелана 44
4. Права військового капелана 50
РОЗДІЛ III. ПРАВО ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА УГКЦ ТА ВЕТЕРАНІВ НА РЕАБІЛІТАЦІЮ 53
1. Духовний супровід УГКЦ українських ветеранів у період реабілітації 53
2. Церковні центри УГКЦ, організації та спільноти, які сприяють реабілітації ветеранам на Львівщині 60
ВИСНОВКИ 65
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 68