ВСТУП
Вивчення Святого Письма є основою християнської віри та духовності, оскільки саме через Боже Слово Бог відкриває себе людині. Священне Писання не лише передає історичні події, а й є живим джерелом Божественного об’явлення, яке має за мету привести кожну людину до спасіння. Основним завданням для кожного, хто вивчає Святе Письмо, є вірність тексту. Саме через текст автор намагається донести своє послання, і наша мета — не лише уважно читати Біблію, а й зрозуміти те, що саме автор хотів передати своїм читачам. Це є основою для правильного тлумачення та уникнення суб’єктивних спотворень.

Текст, який ми пропонуємо до розгляду, також вимагає особливої уваги та глибокого аналізу — це опис вибору апостолів. Ця подія є знаковою не лише для історії Церкви, але й для розуміння сутності християнського служіння. Вибір апостолів згадується у всіх чотирьох Євангеліях, проте найбільш детально він описаний у Мк 3, 12–19 та Лк 6, 12–16. Для дослідників Святого Письма цей момент є визначальним, адже через цей вибір Ісус Христос окреслює принципи, що повинні стати фундаментом для формування Церкви та її місії у світі .
Як зазначається в енцикліці Dei Verbum, місія апостолів має ключове значення для передачі Божого об’явлення, оскільки вони стали носіями цієї істини для всього світу:
«Бог милостиво подбав, щоб усе, що було об’явлене для спасіння всіх народів, лишилось цілісним на віки й було передане всім поколінням. Тому Христос-Господь, у якому звершується повне об’явлення всевишнього Бога (пор. 2 Кор 1,20 і 3,16–4,6), уділивши апостолам Божих дарів, дав їм наказ проповідувати всім людям обіцяне раніш пророками Євангеліє, що його Він сам сповнив і своїми устами провістив, — проповідувати як джерело усякої спасенної правди і всякого морального порядку. Це й було вірно виконано — як через тих апостолів, які у своєму усному проповідуванні, своїми прикладами й навчанням передавали те, що отримали з розмов і діл Христових чи пізнали під спонукою Святого Духа, так і через тих апостолів і мужів з їхнього оточення, які під натхненням того самого Святого Духа благовість спасіння виклали на письмі» .
Ця цитата підкреслює, що апостоли стали посередниками між Христом і Церквою, забезпечуючи безперервність передачі Божого Слова. Їхня місія є основою для розуміння того, як Церква повинна виконувати своє служіння у світі.
З огляду на це, роль священнослужителів, які є спадкоємцями апостольської місії, полягає не лише в освяченні та управлінні Церквою, але й у прилюдному проповідуванні та роз’ясненні Слова Божого. Як сказано в Євангелії від Матея: «І ця Євангелія Царства буде проповідуватися по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець» (Мт 24, 14). Таким чином, наше завдання, як майбутніх пастирів Христового стада, полягає не лише в глибокому вивченні вчення Христа, а й у тому, щоб передавати його знання і мудрість тим, хто знаходиться в нашій духовній опіці. Ми покликані живити їх Словом Божим, допомагаючи їм знаходити шлях до спасіння та зміцнюючи їхню віру.
Вибір апостолів показує, як Бог взаємодіє з людьми, вибираючи тих, хто готовий слідувати Його покликанню, незважаючи на їхні слабкості та недосконалості. Ісус обирає апостолів не через їхні земні досягнення або соціальний статус, але через їхнє серце і готовність виконувати Божу волю. Це є важливим уроком для сучасного християнина, адже він часто стикається з вибором у своєму житті, зокрема щодо того, як реагувати на Божий заклик до служіння, віри та моральних зобов'язань у світі, що змінюється.
Вибір апостолів також ставить перед сучасною людиною питання особистого покликання та місця у великій божественній історії спасіння. Сучасний християнин може запитувати себе: чи готовий він слідувати за Христом, незважаючи на труднощі, що зустрічаються на шляху, і чи розуміє він важливість своєї ролі у спільноті вірян? Крім того, це дослідження надає можливість глибше осмислити, що кожен християнин, так само як і апостоли, має особисту відповідальність за виконання Божої волі у своєму житті.
В умовах сучасних соціальних, культурних та політичних викликів, що постають перед вірянами, важливість вибору та покликання, як це показано в житті апостолів, залишається актуальною. У цьому контексті поняття служіння та відданості Богові, яке лежить в основі вибору апостолів, може стати моральним орієнтиром для тих, хто шукає своє місце у світі і прагне жити згідно з Божими Заповідями.
Підготовлена праця є спробою дослідити уривки, у яких описується про вибір апостолів. Рамки нашого дослідження визначено в темі праці: «Вибір апостолів (Мк 3, 13–19 та Лк 6, 12–16). Лінгвіністично-екзегетичне дослідження».
Об’єктом дослідження є зазначені уривки Євангелія від Марка (Мк 3, 13–19) та Луки (Лк 6, 12–16).
Предметом цієї дипломної роботи буде аналіз змісту, який уклали євангелисти вказаних уривках.
Основна мета праці полягає в тому, щоб показати місце уривків у Євангелії, описати їхнє значення, проаналізувати окремі богословські особливості, які є для них характерними. Для цього ми використаємо лінгвістично-екзегетичний метод, що в біблійному дослідженні є одним з методів синхронного підходу дослідження тексту як цілості. Лінгвістичний аналіз вивчає біблійний текст у трьох сенсах: 1) синтаксичний аналіз; 2) семантичний аналіз; 3) прагматичний аналіз .

Згідно з цим, базуючись на працях відомих біблістів, представимо структури Євангелій та особливості розташування вибраних уривків. Далі дослідимо лінгвістичні особливості та семантичне значення окремих слів, ключових висловів та понять, що дасть нам підстави для екзегези — встановлення богословських думок і їхнього значення для ранніх та сучасних християн. Це важливо, зокрема, у сучасному світі, коли людина хоче розпізнати своє справжнє покликання.
Дипломна робота скаладається з трьох розділів. У першому розділі опишемо значення слова ἀπόστολος у різних контекстах — давньогрецькій культурі, юдаїзмі, еллінізмі, а також розглянемо християнську інтерпретацію цього слова.
У другому розділі проаналізуємо вибір апостолів у Єв. Марка 3, 13–19. Цей аналіз складатиметься з чотирьох етапів:
1) контекстуальний аналіз — розглянемо широкий та вузький контекст досліджуваного уривка, функцію тексту в його контексті та задум автора щодо розміщення тексту цієї історії у контексті Євангелія;
2) синтаксичний аналіз — досліджуватимемо взаємовідношення між елементами тексту та принципами, на основі яких ці елементи ввійшли в текст. Дослідження потребує таких методологічних кроків: укладення лексичного інвентаря (лексикон), окреслення частин мови та граматичних форм, розбір головних слів уривка, синтаксис речень, визначення структур речень та способів їх сполучення, макро- та мікроструктури, а також визначення головних характерних рис стилю;
3) семантичний аналіз — проаналізуємо значення вибраних слів та речень. Також дослідимо намір, який прагне повідомити автор тексту, та як слід розуміти окремі вислови й думки. У такому аналізі розрізняється семантика слів та семантика тексту. Семантика слів передбачає дослідження термінів, які утворять семантичний інвентар. Семантика тексту досліджує семантичні відносини між окремими поняттями, визначає семантичне поле та особливості тексту. На основі найголовніших семантичних особливостей тексту, визначимо наявні в ньому опозиції та значеннєві лінії;
4) прагматичний аналіз представляє значення уривка на двох рівнях: ситуаційному (що вибраний уривок означав для сучасників євангелиста) та сучасному (що цей уривок несе для кожного християнина в наші дні). Тут завданням буде визначення намірів автора тексту. У прагматичному аналізі братимемо до уваги також і інші тексти, повʼязані з досліджуваним, щоб розкрити його ширший зміст.
У третьому розділі розглядається вибір апостолів у Євангелії від Луки. Структура розділу така сама як у другому.
Використовуючи письмові надбання критичного видання Нового Завіту, біблійні коментарі, монографії і словники, напрацювання сучасних богословів, досліджуватимемо певні уривки. Серед головних авторів використаємо дослідження Ксав’є Леон-Дюфура, Ф. Монтаньїні, К. Ренґсторфа, Б. Ньюмана. Серед українських біблістів метод екзегези, який ми застосовували, не є дуже популярним, і лише дехто його використовує, зокрема о. Юрій Щурко. Тому для цього дослідження нам довелося звернутись до праць зарубіжних авторів, таких як: Р. Братчер, Ю. Найда, Д. Рейлинг, Д. Л. Свелленгребель, папа Бенедикт XVI (Йосиф Рацінгер), о. Я. Черський, П. Покорні, У. Геккель. Основою для методології досліджень тексту Святого Письма була праця о. Я. Черського «Методологія дослідження Нового Завіту». Оригінальний текст уривків взятий з 27 видання Nestle-Aland Novum Testamentum Graece. Український переклад тексту, який використовуватимемо в праці, поданий згідно з перекладу о. І. Хоменка та ієрм. Рафаїла Турконяка. Лише в синтаксисі речень подаватимемо власний переклад.
Слід зазначити, що основні труднощі при написанні роботи полягали в наявності значної кількості літератури іноземними мовами, переклад якої здійснювався нами. Ця дипломна робота не претендує на вичерпне висвітлення теми, а є лише спробою дослідити вибір апостолів у Євангеліях від Марка та Луки.

ВИСНОВКИ
У підготовленій праці нашою метою було дослідження уривків з Мк 3, 13–19 та Лк 6, 12–16 шляхом лінгвістичного аналізу з метою визначення основних богословських думок, зокрема вибору апостолів. Також ставилось завдання визначити, яке значення ці уривки мали для сучасників Христа та який вплив мають для духовного життя сучасного християнина.
У першому розділі ми розглянули значення та розуміння слова ἀπόστολος у різних культурах. У давньогрецькій мові термін спочатку стосувався військових або торгових експедицій і називав людей, посланих з певною метою. У юдаїзмі це слово має юридичне та релігійне значення, де воно асоціюється з пророками, посланими від Бога. У період еллінізму позначало особу, яка виконувала делеговане завдання від імені іншої особи чи установи, здебільшого в дипломатичних, політичних, торговельних та морських сферах. Водночас у християнстві слово набуло спеціального значення, позначаючи учнів Ісуса, яких Він особисто вибрав і послав на особливу місію проповідувати Євангеліє. Звідси випливає, що між місією апостолів і місією Ісуса існує тісний зв'язок. Вони мають однакову мету — проголошення Царства Божого, але проповідь апостолів є продовженням служіння самого Ісуса. Ісус обмежує місію учнів Ізраїлем, накладає на них вимогу діяти в тій самій силі, що й Він, і підкреслює, що прийняття апостолів — це прийняття Його самого.
У другому розділі ми провели лінгвістичний аналіз фрагмента Мк 3, 13–19. Спочатку описали основні відомості про Євангеліє від Марка, представили його структуру та дослідили широкий і вузький контекст, у якому визначили місце уривка в Євангелії. Ширший контекст охоплює проповідь Царства Божого, зцілення, вигнання демонів і дедалі більший спротив з боку релігійних лідерів. У вузькому контексті (Мк. 3, 7–35) на тлі численних чудес, суперечок із фарисеями та навіть нерозуміння з боку родичів Ісус обирає дванадцятьох. Це обрання стає початком нової спільноти віри, покликаної продовжувати Його справу — боротьбу зі злом і проголошення Божого Царства.
Важливим елементом є таємничість у служінні Ісуса: Він приховує Свою месійність через «заповіді мовчання», використовує притчі, які залишають істину прихованою для тих, хто не готовий її прийняти. Це не випадковість — справжнє пізнання Його місії стає можливим лише через події Пасхи: страждання, смерть і воскресіння. Саме тоді месіанська таємниця розкривається повністю. Одночасно напруга наростає: конфлікти з релігійними лідерами, сумніви навіть у близькому оточенні Ісуса готують ґрунт для подальших подій. Усе це підкреслює радикальність Його вибору — не просто вчителя чи чудотворця, а Того, Хто через самопожертву відкриває шлях до спасіння.
При синтаксичному аналізі тексту було з’ясовано, що дієслова та іменники переважають у фрагменті, що вказує на динамічний характер події, яка зосереджена на активності Ісуса та його взаємодії з учнями. Зокрема, дієслова підкреслюють дію вибору, а іменники характеризують апостолів як основних учасників цього процесу. Використання сполучників дозволяє створити чітку структуру речень, що сприяє злагодженому викладу подій.
У семантичному дослідженні уривка Мк 3,13–19 ми розглянули важливі слова та фрази під оглядом семантичного аналізу, а також проаналізували опозиції тексту. Тут можна виокремити кілька ключових семантичних ліній, які допомагають зрозуміти глибший богословський зміст:
а) діяльність Ісуса. Ісус виступає як ініціатор вибору і покликання учнів, що підтверджується використанням дієслів «покликав» та «поставив», що вказує на Його абсолютну владу і божественний план, за яким вибір апостолів є частиною Божого задуму;
б) покликання апостолів. Вони спочатку «приходять до Нього», що означає їхню готовність залишити попереднє життя. Їхнє перебування з Ісусом (щоб бути з Ним) є основою для їхнього навчання, а потім їхня місія — проповідувати, що є продовженням Христової місії, що включає в себе також владу виганяти демонів;
в) постать Юди Іскаріота. Згадка про нього серед апостолів і відомий підсумок «який і зрадив Його» створює контраст між вибором і зрадою. Це підкреслює, що навіть серед обраних може бути місце для відступництва, що є важливим моментом у розумінні свободи волі;
г) місія апостолів у світі. Їхня місія не обмежується лише Ізраїлем, а розширюється на всі народи, що відображає універсальність Євангелія. Це свідчить про важливість апостолів не тільки як учнів, а й як посланців, покликаних нести Боже слово у світ.
Відтак, семантичний аналіз цього уривка дозволяє побачити, як кожне слово та дія в тексті підкреслюють божественний характер покликання Ісуса, а також важливість місії апостолів і контраст між вірністю та зрадою.
Після дослідження прагматики уривка можемо зробити кілька важливих висновків. Вибір дванадцяти апостолів був не лише практичним кроком для поширення вчення Ісуса, але й символом відновлення Божого народу. Число дванадцять вказує на повноту Божого задуму, а єдність апостолів із Христом підкреслює їхню особливу роль у місії.
Аналіз також виявляє, що Ісус потребував спільноти й підтримки учнів, що засвідчує важливість стосунків у християнському житті. Для сучасних християн цей фрагмент є нагадуванням, що слідування за Христом вимагає сміливості й відданості, навіть всупереч суспільним нормам.

У третьому розділі ми провели аналіз фрагмента Лк 6, 12–16. Аналогічно до попереднього, тут описали основні відомості про Євангелія від Луки, представили структуру та дослідили широкий і вузький контекст, у якому вказали місце уривка в Євангелії. Слід звернути увагу на те, що Євангеліє від Луки вражає своєю детальністю та історичною точністю. Широким контекстом цього уривка служить четверта частина Євангелія від Луки, яку отець Януш Черський називає «діяльність Ісуса у Галилеї» (Лк 4, 14–9, 50). У цей період Ісус активно проповідує та здійснює чуда, починаючи з проповіді в Назареті до «проповіді на рівнині», яка містить важливі вказівки на любов і прощення ближнього. Вузьким контекстом уривка Лк 6, 12–16 є покликання дванадцяти апостолів, яке передує проповіді на рівнині і є логічним продовженням чуда та покликання перших учнів.
З синтаксичного аналізу можна зробити наступні висновки: дослідження частин мови показало нам, що велику частину слів займають іменники та дієслова. Динаміка розповіді схожа до Марка.
У семантичному дослідженні ми визначили кілька ключових опозицій. На основі цих опозицій можна окреслити такі семантичні лінії:
а) Ісус як наставник і молільник перед важливим рішенням. У цьому уривку Ісус виступає як Той, хто через молитву звертається до Отця для отримання згоди у виборі Своїх послідовників. Ця лінія підкреслює важливість духовної підготовки перед прийняттям важливих рішень, що є основою Його місії;
б) Ісус і апостоли. Ісус вибирає дванадцятьох апостолів для особливої місії, що підкреслює їхнє призначення як головних учасників Божого плану. Ця лінія акцентує на їхній унікальності та символічному значенні у формуванні нової спільноти, яка продовжить місію Ісуса;
в) Юда Іскаріот як контрапункт вірності. Юда Іскаріот, який стане зрадником, виступає як антитеза до інших апостолів, які вірно слідують за Ісусом. Ця лінія створює контраст між вірністю та зрадою, що стане важливою темою у подальших подіях Євангелія.
Ці семантичні лінії відображають глибші аспекти взаємодії між Ісусом і Його учнями, підкреслюючи важливість вибору, духовної підготовки, відповідальності та вірності у Божому служінні.
Після аналізу прагматики можемо ствердити наступне: цей вибір, здійснений після ночі молитви, підкреслює важливість духовного зосередження та єдності з Отцем перед прийняттям важливих рішень. Вибір апостолів є не лише історичним актом, а й символізує початок нової етапу в історії спасіння, коли Божий народ вже не обмежується етнічними чи соціальними межами, а об'єднується на основі віри та вірності Божій волі.
У сучасному контексті цей уривок залишається актуальним, наголошуючи на важливості молитви, духовного зростання та вибору лідерів для служіння. Ісус, молячись і шукаючи волі Отця, демонструє приклад для кожного християнина, що перед прийняттям важливих рішень варто співставити свою волю із Божою. Вибір апостолів є не лише символом відновлення ізраїльського народу, а й моделлю для сучасних християн, які покликані нести світло істини і надії у світі, що потребує духовного відродження.
Цей уривок підкреслює, що віра — це не просто знання, а живий шлях, на якому Бог поступово відкриває Себе тим, хто Його шукає, і це відкриття є важливим не лише для апостолів минулого, але й для кожного християнина сьогодні.
Ми свідомі того, що в цій роботі не вичерпали до кінця теми, пов’язаної з покликаннями. Більше того, усвідомлюємо, що ці міркування не претендують бути віровченням. Проте ми намагалися за допомогою нашого дослідження та напрацювань багатьох дослідників більш детально розглянути зміст та основні теми уривка про вибір апостолів у Євангеліях від Луки та Марка. Для дослідження вибраного нами уривка можна використовувати й інші методи екзегези, тому віримо, що в майбутньому ця тема буде глибше опрацьованою для кращого її вивчення та розуміння.

Зміст
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА ΑΠΟΣΤΟΛΟΣ У РІЗНИХ КУЛЬТУРАХ 9
1. Значення слова ἀπόστολος у давньогрецькій культурі 9
2. Значення слова ἀπόστολος в юдаїзмі 10
3. Значення слова ἀπόστολος в елліністичний період 11
4. Апостольство Ісуса 12
5. Ісус та апостоли 15
РОЗДІЛ ІІ. ВИБІР АПОСТОЛІВ У ЄВАНГЕЛІЇ ВІД МАРКА 3, 13–19 18
1. Контекстуальний аналіз 18
1.1 Основні відомості про Євангеліє від Марка 18
1.2. Структура Євангелія 20
1.3. Широкий контекст 21
1.4. Вузький контекст 24
2. Синтаксичний аналіз 28
2.1. Лексикон 28
2.2 Синтаксис речень 36
2.3. Характеристика стилю 38
2.4. Структура тексту 39
3. Семантичний аналіз 42
3.1. Семантика тексту 43
3.2. Семантичні опозиції 48
3.3. Семантичні лінії 48
4. Прагматичний аналіз 50
4.1. Ситуативний контекст 51
4.2. Сучасний контекст 53
РОЗДІЛ ІІІ. ВИБІР АПОСТОЛІВ У ЄВАНГЕЛІЇ ВІД ЛУКИ 6, 12–16 55
1. Контекстуальний аналіз 55
1.1. Основні відомості про Євангеліє від Луки 55
1.2. Структура Євангелія 58
1.3. Широкий контекст 59
1.4. Вузький контекст 62
2. Синтаксичний аналіз 64
2.1. Лексикон 64
2.2 Синтаксис речень 70
2.3. Характеристика стилю 72
2.4. Структура тексту 74
3. Семантичний аналіз 77
3.1. Семантика тексту 77
3.2. Семантичні опозиції 80
3.3. Семантичні лінії 81
4. Прагматичний аналіз 82
4.1. Ситуативний контекст 82
4.2. Сучасний контекст 84
ВИСНОВКИ 87
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 92
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 93