|
December 2009
|
|
Микола Зимомря, Василь Вербіцький
Ім'я Андрея Шептицького (1865—1944) рельєфно виділяється з-поміж тих церковних діячів, які спричинили помітний вплив на розвиток української науки, духовного життя українського народу загалом. Тут вагомою постає одна позиція — Франкова характеристика українського церковного достойника «як європейця». Це твердження Івана Франка проливає світло на культурну взаємодію між Сходом і Заходом, яку плекав і втілював на практиці Шептицький, оскільки «митрополит Андрей говорить про ті речі, як європеєць, він сам думає і силує думати кожного, хто хоче розмовляти з ним» .
Детальніше...
|
|
|
|
|
О. Зинич Готуйте кріса, куйте обладунки,
Ставайте до крицевої борні,
Здолати грішне, смерти Юди поцілунки
Із рідної вкраїнської землі. Детальніше...
|
|
|
|
Володимир Богенчук
Нехай вони спорудять святиню, щоб Я міг жити серед них. (Вих. 25: 8)
У минулому році виповнилось 106 років з дня завершення будівництва та освячення сучасного греко-католицького храму святої Анни, колишнього римо-католицького костелу святої Барбари (Варвари). Храм – це завжди «лице» міста. Як важко собі уявити Рим без Базиліки св. апостола Петра, княжий Львів без собору св. Юра, так на сьогодні важко уявити місто Борислав без храму на Волянці. Храм у місті – це пророк, котрий говорить про вічність, чий клич лунає посеред шуму сучасної цивілізації.
Детальніше...
|
|
|
|
Дмитро Сенейко
Все мені можна, та не все корисне. Все мені можна, та я не дам нічому заволодіти мною (1 Кор. 6: 12-13).
Декілька десятиліть тому пірсінг був лише екзотичним захопленням, яке пропагували пред-ставники деяких субкультурних течій. Єдиним загальноприйнятим вважалося проколювання вух. Зрозуміло, що тоді без жодного страху проколювали вушні раковини лише жінки, а на чоловіка з пірсінгом дивилися «косо», із підозрою. Сьогодні таке явище перестало бути екзотикою, знято також усілякі обмеження щодо статі та місця проколів. Мінімум подиву – максимум проколених брів, носів, язиків, пупків… А прихильники т. зв. екстремального пірсінгу сміливо розміщують «прикраси» чи роблять величезну кількість проколів на инших частинах свого тіла. У цій статті не намагатимемось розкритикувати це явище, а просто тверезими очима поглянемо на більшість аспектів такого проколювання людського тіла. Детальніше...
|
|
|
|
Іванна РИЖАН
Найбільше багатство, яке Бог подарував нам у своїй ласці, – це дар спілкування. Саме Він першим звернувся до людини у своїй любові, першим дав їй відчути усю повноту того, що ми сьогодні окреслюємо, на перший погляд, буденним словом – спілкування. До гріхопадіння людина вільно та відкрито спілкується з Богом, Котрий цікавиться нею, виявляє своє доброзичливе ставлення, довіру, їхні відносини є дружніми, партнерськими. Бог зважає на думку людини і поважає її вибір. Це божественно-людське спілкування, таке природне і любовне, мирно відбувається в Едемському саду.
Детальніше...
|
|
|
|
|
Ростислав ПРИРІЗ На шляху до повної єдности Східних Церков вагоме місце займає братство під назвою «Синдесмос». Проте, перш ніж розповісти про це братство, варто зупинитись на назвах Східних Церков. Адже різницю між «Східними» («Eastern») і «Орієнтальними» («Огіеntal») Церквами не тільки важко відтворити у перекладах, вона часто є незрозумілою також для англомовного населення. Детальніше...
|
|
|
|
|
Василь Вербіцький У своєму житті кожен із нас має покликання, кожному з нас Бог дав якісь таланти. Ми є покликані їх зреалізувати і примножити. Наше життя – це мандрівка, подорож, в якій Господь хоче бути нашим провідником. Саме тому Він дав нам Святе Письмо, Книгу, яку можна назвати путівником християнина в дорозі до Божого Царства. Читаючи її, ми вчимось відчитувати Боже Слово. Розуміти, що Господь хоче сказати нам, даючи можливість зустрічей із різними людьми і у різних обставинах нашого життя.
Святе Письмо – це перший крок, це ніби запрошення до призадуми, це стимул до глибшого і живучішого осмислення тієї дійсности, в яку ми занурені. Детальніше...
|
|
|
|
|
Андрій ЦИБ Владико вседержителю, Ти всю твар премудрістю створив і невимовним Твоїм промислом і великою благістю ввів нас у ці священні дні на очищення душ і тілес, на здержання пристрастей, для надії воскресення… (Заамвонна молитва Літургії Передосвячених Дарів)
У час великого розголосу набули ідеї помісности й патріярхату УГКЦ, а поряд з цим – місійна діяльність, яка поступово виходить за межі нашої держави. Ми починаємо усвідомлювати, що самоуправа є чимось необхідним для збереження і розвитку нашої Церкви, а місійність в Церкві забезпечить духовні запити наших вірних. Детальніше...
|
|
|
|
Михайло Олійник
Збираючи нектар оповідей про чудотворні ікони хочеться дізнатись якомога більше про предмет зацікавлення. Насамперед, мабуть, є бажання дізнатись, як виглядає чи виглядала ікона. І це природно, адже ікона є витвором образотворчого мистецтва. Недарма народна мудрість гласить: «Краще один раз побачити, ніж сім разів почути». Для людей мистецтва тут особливе зацікавлення: око мимоволі проводить стильовий аналіз, композиційний, шукає гру кольорів та форм, аналітичний розум визначає час виникнення твору, майстерню чи майстра. Безперечно, ці всі речі є дуже важливими і можуть багато відкрити для сучасної людини, митця, дослідника. Однак слід бути обережним, щоб мистецькі категорії часом не перевищили і не закрили суті ікони – аспекту її чудотворности, що полягає в дії благодаті Божої через ікону.
Детальніше...
|
|
|
|
|
Олег ЗИНИЧ Ну от і все. З сумом повертаєш голову, щоб вгледіти те, що загубив... Ти стоїш на потрісканому асфальті, силкуючись нашкребти дещицю думки, як повернути назад... Твоє серце, усе єство схоже на дорогу під ногами: бруд, ями, зачахлі рештки асфальту, який втратив надію на обіцяний ремонт, і зачовгані стрілки напрямку руху... Де ж ті кляті думки?! Чому нічого немає, крім порожнечі, що аж гримить всередині, і отруйної сірости? Ох, ця сірість... Так хотілося втекти від неї, стати яскравим, видертися із списку «населення», щоб перетворитись на «Непересічну Особистість». Але чому все сталось навпаки? Детальніше...
|
|
Page 5 of 18
<< Start < Prev 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Next > End >>
|
