Нещодавно побачив світ осінній номер релігійно-суспільного часопису «Слово» № 95, який видає Дрогобицька духовна семінарія. На цей раз з нагоди 1035-тої річниці Свято-Володимирового Хрещення та 400-ліття мученицької смерті св. Священномученика Йосафата редакційна колегія пропонує глибше пороздумувати над темою помісності нашої Церкви. У «Шпальті редактора» о. д-р Роман Андрійовський у світлі вчення ІІ Ватиканського Собору вводить читача у тему помісності нашої церковної традиції, зазначаючи, що єдність християн у вірі і моралі не суперечить різноманітності помісних церковних традицій, бо, за висловом Соборових Отців, «різноманітність у Церкві не шкодить єдності, а радше її увиразнює» (Декрет про Східні Церкви, п. 2). 

о.Мирон Бендик, ректор і викладач

31 березня 1991 р. на Львівську митрополичу катедру повернувся патріарх Мирослав Іван (Любачівський). Йому належить обґрунтування бачення УГКЦ в новій Україні і східній діаспорі, місця УГКЦ як Київської Церкви у Вселенській Церкві, де вона - Церква-Сестра для інших Помісних Католицьких Церков. Разом із тим, Любачівський робить перші кроки до відновлення київської еклезіологічної моделі «подвійної лояльності» з Римом і Царгородом. Ці кроки виглядають профетичною альтернативою існуючому екуменізмові періоду 70-90-х років, який потрапив у глибоку кризу, а також накреслюють для Київської Церкви її шляхи в XXI столітті і III тисячолітті християнства. Проблемою першорядної ваги в 90-х роках було нерозуміння і навіть ігнорування помісності УГКЦ, як і того факту, що у відносинах з іншими Церквами вона є їхньою Церквою-Сестрою.