Назар КУРИЛО

Упродовж трьох століть, щороку, 15 липня, на свято Положення чесної ризи Богородиці у Влахерні глибока віра веде побожні серця до маленького прикордонного села Тишковичі, відомого на Мостищині як місця диво-цілющого джерела – дару Пречистої Богородиці. Здається, що вже й саме повітря тут промовляє: «...молитов наших в час журби не відкинь, а від бід визволи нас Єдина, Чиста і Благословенна». У той час, «коли на волю проситься сльоза» й останній промінець надії гасне, а немічна душа «ридає з болю» – до ікони прикладись, прочанине, і «притулись до серденька Марії»... Це серце Матері Небесної Любові, що годинами чекає тут усіх, хто спокою прагне, кличе всіх, хто йде до нього з надією на краще, і ніхто звідси не виходить із порожніми руками.

Тарас Петруняк

Цьогоріч Україна відсвяткувала 30-ту річницю відновлення своєї незалежності. Будучи вільними від радянського ярма вже понад три десятки років, українці, оглядаючись у минуле своєї історії, можуть з упевненістю ствердити, що є волелюбним народом і за свою свободу та гідність готові віддати найцінніше – життя. Однак після здобуття незалежності народ переходить у нову фазу – державотворення. Під час цього етапу важливо слухати голосу моральних авторитетів нації. Одним із таких для українського народу був і надалі залишається митрополит Андрей Шептицький. У 1941 р. він видає богословсько-соціальний трактат «Наша державність», який більш відомий під назвою «Як будувати рідну хату?». У цьому творі кир Андрей подає вказівки, як правильно «збудувати» українську державу. Незважаючи на те, що цей трактат був написаний понад 80 років тому, він не втратив своєї актуальності до сьогодні. На жаль, в українському суспільстві нині відчутний дефіцит таких чеснот, як чесність, моральність та любов до своєї держави. Отож, розглянемо основні заклики «українського Мойсея» до нашого народу.