3 березня 2026 р. Б. до Дрогобицької духовної семінарії прибув керівник Відділу патріаршої комісії пенітенціарного душпастриства та багаторічний в’язничний капелан о. Олег Нестер, який здійснює служіння в місцях позбавлення волі. Його зустріч зі студентами IV-VI курсів відбулася в межах навчальної програми для семінаристів та стала важливою складовою формаційного процесу майбутніх священнослужителів.

Отець Олег поділився з семінаристами досвідом, який неможливо здобути з жодного підручника. Він розповів про специфіку душпастирської праці в умовах закритого середовища — де кожен крок, кожне слово і кожне мовчання набувають особливої ваги. У своєму служінні він щодня стикається з людьми, від яких суспільство відвернулося: засудженими, зневіреними, тими, хто давно не чув слів прощення чи простої людської участі. Проте саме тут — у камерах і коридорах виправних установ — він здійснює духовні розмови, уділяє Святі Тайни, супроводжує людей у моменти глибокої внутрішньої кризи. Отець наголосив: пенітенціарне душпастирство — це не служіння на узбіччі церковного життя. Це служіння в самому серці Євангелія милосердя та надії.
Центральною думкою зустрічі стало переконання, яке отець Олег виніс із багатьох років капеланства: священник у місцях позбавлення волі покликаний бути передусім пастирем, а не суддею. Його присутність не має нічого спільного з оцінкою чи засудженням — вирок уже винесено іншими. Його завдання — допомогти людині знову відчути власну гідність, примиритися з Богом і здійснити внутрішній переворот, без якого жодне зовнішнє звільнення не принесе справжньої свободи. Ув'язнення, наголосив отець, нерідко стає переломним моментом у житті людини — часом, коли спадають маски, стихає метушня і душа залишається сам на сам із запитаннями, які роками відкладалися. Саме в цій тиші відчаю духовна підтримка буває не просто бажаною, а рятівною.
Отець також торкнувся теми внутрішнього стану самого капелана. Він відверто сказав, що це служіння вимагає неабиякої духовної витривалості, регулярного молитовного життя і здатності не переносити на себе чужий біль, водночас залишаючись до нього чутливим. Капелан — це не психолог і не соціальний працівник, хоча його місія перетинається з обома. Він — свідок Христа там, де Христа найменше очікують побачити.
Для студентів ця зустріч стала чимось більшим, ніж черговою лекцією з пастирського богослов'я. Вона відкрила перед ними конкретний, живий вимір священничого покликання — незручний, непарадний, але глибоко євангельський. Семінаристи мали змогу не лише слухати, але й ставити запитання, ділитися роздумами, а подекуди — і сумнівами. Зустріч нагадала їм, що майбутній пастир покликаний іти туди, де люди найбільше потребують Бога, — навіть якщо це місце зачинене на замок.

Підписуйтесь ✅ і стежте за фото- і відео-матеріалами тут:

~ FACEBOOK:https://www.FACEBOOK.com/dds.edu.ua/
~ INSTAGRAM:https://www.INSTAGRAM.com/ddseminaria/
~ YOUTUBE:https://www.YOUTUBE.com/@dseminaria>
~ TWITTER:https://Х.com/dds_ua
~ TikTok:www.tiktok.com/@dseminaria