ВСТУПНА КАМПАНІЯ
Дрогобицька духовна семінарія
оголошує про набір студентів
на 2024-2030
навчальні роки
- Інформація для вступників
- необхідні документи та вимоги - Пам'ятка вступникові
- Прийом документів
- 3 по 28 червня 2024 з 11.00 по 15.00 год. (вул. Д. Галицького, 2 у м. Дрогобичі) - Вступні випробування
- дати будуть повідомлені - Додаткова інформація - admin@dds.edu.ua,
0677751520
Translate into...
Newsletter
- 05/05 Семінарійна спільнота відсвяткувала Пасху Христову
- 03/05 ЕФФАТА ДДС: Взаємозвʼязок між Старим і Новим Завітом. Частина 2 (випуск №32) [ВІДЕО]
- 29/04 Семінаристи помолилися з архиєреєм та привітали його з 18-ою річницею єпископських свячень
- 28/04 Семінаристи долучились до Хресної дороги при Дрогобицькій Катедрі
- 28/04 Чернецтво в нехристиянських релігіях
Most Read
Пошана до батьків - пошана до Бога? |
Віктор ТЕЛЕГІЙ Все, що пройшло, є минулим, але не забутим. Кожна із стежок життя є повчальною, і їх слід переглядати й оцінювати. Буття людини дарує багато несподіванок як приємних, так і не дуже. Життєвий досвід вчить вправлятись у нашій вірі, слугує випробуванням психічної і фізичної стійкості, а також наставляє бути милосердними, як і Отець наш небесний є милосердний. Саме про останній вимір – милосердя – хотілось би порозважати. Ця публікація стосуватиметься догляду за батьками, а отже дотримання четвертої заповіді Божої: «Шануй батька твого й матір твою, як заповідав тобі Господь, Бог твій, щоб довго тобі жити й бути щасливим на землі, що її Господь, Бог твій, дає тобі» (Втор 5,16). Споглядаючи на світ, ми знаходимо різноманіття ідей, технологій, які ми «споживаємо», але не знаходимо в них настанови приділяти належну увагу до батьків. Зустрічаємо як людей, які поважають старість інших, так і тих, які кинувшись у різноманіття мирських принад зневажають старших. Зазирнімо у сьогочасну культуру краси та блиску розкішного життя успішних і прудких. Чи є там місце для хворих, одиноких, знедолених людей похилого віку? Краса і розкіш палаців, магазинів так контрастує із нашою байдужістю не тільки до покинутих незнайомих людей, але й з одинокими нашими батьками. Їх дуже легко залишають у будинках для пристарілих рідні діти. А ще жалюгіднішою, і я б сказав, диявольською є практика евтаназії. «Солодка смерть» для них як легкий шлях вирішення «проблеми» «зайвих» чи важкохворих батьків. Тут не йдеться про пошану, спів страждання дітей, а про просте «вмивання рук», на кшталт Пилата. Це злочин, що зневажає Божий Закон й образ людської гідності, якою обдарував нас Господь. Але й тут люди знаходять собі оправдання, мотивуючи свій гріховний вчинок нібито почуттям людяності і милосердя. Людські стосунки мовби складають своєрідну палітру кольорів, із яких виткане наше земне життя. Наша особистість здатна розвиватись тільки серед людей, людей різного віку, серед яких батьки повинні займати перше місце. І немає значення, чи ми перeбуваємо з ними в добрих стосунках, чи ні. Як би нам не було важко, саме від них переймаємо колосальний досвід. Ми призначені бути добрими дітьми стосовно них усе життя, а не лише короткими фрагментами своїх дитинства і юності. Батьки завжди залишаються тими, хто нас привів у цей світ, навіть тоді, коли самі відходять у вічність. Коли я був маленьким, коли ріс, одружувався, коли у мене народжувались діти, мій батько завжди був «моїм батьком», і матір – «моєю матір’ю». Їхнє батьківство, як і моє синівство, взаємно збагачуються і змінюються впродовж усього нашого життя. Віктор ТЕЛЕГІЙ. Пошана до батьків - пошана до Бога?//СЛОВО № 4 (64) 2015-2016. с.14-15
|