Сучасна Вітчизняна війна відкрила видатні й героїчні грані українського національного характеру. Водночас відкрилися й успадковані з радянщини страхи, показне окозамилювання, недостатня суспільна культура і пострадянські тоталітарні, іноді антирелігійні синдроми. Одним із них є нерозуміння ролі і значення Церкви в народі й суспільстві, зокрема під час час війни. Із цим мають проблему чиновники різного рівня, через що виникають і непорозуміння з Церквою. Вони ігнорують церковну специфіку і намагаються підставлянням членів духовенства до мобілізаційних списків вирішити свої проблеми з виконання мобілізаційного «плану». З огляду на такі явища Церкві тим більш потрібно з’ясувати специфіку своєї місії, зокрема під час воєнного стану.

Воскресіння Христове – свято торжества надії,  світла та духовного єднання. Традиційно дрогобицькі семінаристи на пасхальні свята вирушають у місійні поїздки, аби допомогти різним греко-католицьким громадам глибше пережити Великдень. Цьогоріч, поряд з відвідинами східних та південних терен України, студенти ДДС послужили й українським емігрантам, для яких можливість зібратися разом на спільну молитву у ці дні є особливо цінною і зворушливою, адже вони вимушено перебувають далеко від рідного дому.