РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Нові матеріали
- 07/09 Вибори нового семінарійного декана
- 06/09 Шестикурсники ознайомилися з особливостями душпастирського служіння на одній з міських парафій
- 05/09 Розпочалося навчання у Малій семінарії та на Підготовчих курсах
- 01/09 Реколекції з нагоди початку навчального року
- 29/08 Вечірня з Литією з нагоди свята Усікновення
Найпопулярніше
- Михайло ЛУЦАК, «Розуміння смерті у богословській спадщині святого Івана Золотоустого» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)
- Юрій МАЦІБОРА, «Пошуки єдності Київської митрополії у ХVII ст.» (науковий керівник – о. д-р. Мирон Бендик, рецензент - о. ліц. Володимир Тухлян)
- Мар’ян КУРИЛО, «Гріх гомосексуальності та шляхи його подолання за творчістю о. Юзефа Августина» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Віталій КУЛЬЧИЦЬКИЙ, «Вибір апостолів (Мр 3,13-19 і Лк 6,12-16). Лінгвістично-екзегетичне дослідження» (науковий керівник – о. ліц. Андрій Кобільник, рецензент - о ліц. Ростислав Приріз)
- Віталій КРАВЧУК, «Богослов’я Хреста в навчанні папи Венедикта ХVІ» (науковий керівник – вл. Григорій (Комар), рецензент -о. ліц. Остап Черхавський)
- Олег ГРИНЬКІВ, «Ідея християнсько-національного виховання у творчості Григорія Ващенка» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Олег Кекош)
- Дмитро ВИТІВСЬКИЙ, «Тринітарна антропологія» французького богослова Олів’є Клемана» (науковий керівник - о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. ліц. Володимир Тухлян)
Чи виправдовує Біблія рабовласництво? |
![]() |
![]() |
![]() |
Ігор Бриндак
Спочатку слід з’ясувати етимологію слів. Коли ми зустрічаємо слово«раб» у Старому Заповіті, то в оригіналі вживається єврейське слово «ебед», а коли в Новому – то грецьке слово «дулос». Ті слова мають широке значення. Вони можуть означати і домашню прислугу, і просто підлеглого на державній чи військовій службі, і дійсно «раба», у класичному розумінні цього слова.
Подібна є справа з рабством. Воно виникло не з волі Божої, і не з ініціативи Церкви, а як результат гріховності людської природи. Однак, завдяки багатовіковому існуванню рабовласництво настільки увійшло в людську свідомість, що люди не знали інших суспільних взаємин. І проблема була не тільки в тому, що власники не хотіли відпустити своїх невільників, але й через те, що останні, як не дивно, боялися свободи і часто не хотіли її. І це стосувалося не тільки Античності чи Середньовіччя. У романі американської письменниці Маргарет Мітчел «Віднесені вітром» описано реальні події, які відбулися після 1865 року. Саме тоді у США було скасоване рабство, і сталося так, що деякі колишні невільники, не маючи можливості на свободі знайти роботу, поверталися назад до своїх панів, хоча останні не мали на них ані юридичного права, ані часто можливості далі утримувати їх. І це було, пригадаймо, у ХІХ столітті, коли розвивалася промисловість, а в тих же Сполучених Штатах йшло освоєння Дикого Заходу, де можна було знайти землю. Однак бачимо, що навіть тоді скасування рабства всіх проблем не вирішило. То що вже говорити про більш ранні історичні періоди? В контексті цього стає зрозумілою деяка на перший погляд непослідовна позиція стосовно рабства. Коли Ісус Христос відвідував своє рідне місто Назарет, то сказав у місцевій синагозі такі слова: «Господній Дух на Мені, бо Він Мене помазав. Послав Мене нести добру новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Лк. 4, 18 - 19). З цих слів виходить, що Спаситель не бажав, щоб одні люди були поневолені іншими. Тому у ранній Церкві було немало власників, які, приймаючи християнство, звільняли своїх рабів чи то з нагоди власного хрещення, чи то при інших обставинах. Однак, допоки суспільство ще не було готовим до повного скасування рабства, Церква не ставила умову звільнення всіх невільників як обов’язкову. Але в той же час, наголошувала, що і раби і пани повинні ставитися один до одного з любов'ю. От, власне, така позиція Церкви і знайшла своє відображення у деяких місцях Святого Письма, як от, наприклад, Еф. 6, 5 – 9 або в творах ранніх Отців Церкви. Коли ж ситуація змінилася і була можливість дати всім людям свободу, то Церква підтримала скасування рабства. Проте, при тому наголошувала, щоб ті, які отримають волю, не залишалися без праці та засобів для існування. Але, на жаль, ці Біблійні місця, які говорили про рабство, у пізніші століття окремі люди стали використовувати без врахування історичного контексту для виправдання рабовласництва чи работоргівлі. Про це, власне, і згадувалося у статті «А там що написано?» Але цей факт тільки показує, що не можна самовільно пояснювати Святе Писання.
Ігор БРИНДАК, Чи виправдовує Біблія рабовласництво// З любов'ю у світ №2 2018
|