header-dds1
header-dds2
header-dds3

ВСТУПНА КАМПАНІЯ

 

Дрогобицька Духовна Семінарія оголошує про набір студентів на 2017-2023 навчальні роки.
Прийом документів з 1 по 30 червня 2017 р.Б. з 11.00 до 15.00 години, щодня (крім суботи та неділі).
Вступні іспити пройдуть 8 - 11 липня 2017 р. Б. 

СЛОВО:"20 років ДДС"

slovo 66

Фотогалерея

АРХІВ СТАТЕЙ

< жовтня 2011 >
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
          1 2
3 4 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

жертводавцям

Допомогти у вихованні майбутніх священиків

Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)

Перекласти на...

Наші відвідувачі

 Погода в Україні
 
Враження греко-католика після ознайомлення з інтерв’ю Львівського римо-католицького митрополита (27.09.2011 р.) PDF Друкувати Електронна адреса

о. д-р Мирон Бендик, ректор

Mieczysław MokrzyckiМинуло декілька років після відходу від уряду «митрополита Львівського римо-католицького обряду» авторитетного і шанованого владики Мар’яна Яворського. Після нього митрополиче служіння перейняв Мечислав Мокшицький – у минулому близький співпрацівник блаженної пам’яті папи Івана Павла ІІ. Українська громада Львова і всієї Західної України із зацікавленням і надією сприйняла це призначення. Величезна повага, з якою українці ставилися до папи, очевидно поширювалась і на все його оточення.

 (Ці рядки написані як реакція на інтерв'ю владики Мечислава Мокшицького, котре він дав польському телебаченню в дружній для України державі, заявивши, серед іншого, що греко-католики "просто вкрали (poprostu zagrabili)" косцьоли РКЦ у Львові (див. новини "Polonia 24" від 27.09.2011, 22:05 на каналі "TVP Polonia" за цим посиланням - з 7 хв. 18 сек.) та повідомивши, що він запросив святійшого Отця Венедикта XVI в Україну).

Владика Мечислав приходив в Україну як посланець папи, а сам належав до польського народу, спорідненого з нами вірою, історією і незліченними міжлюдськими зв’язками. Як кажуть у нашому народі: «Гість у дім – Бог у дім». І ще в нас кажуть: «Почувайтесь, як удома, але не забувайте, що Ви гість». Зрештою, ці приказки не є виключно українським винаходом. Кожна культурна людина вміє виявляти гостинність, а також делікатно користуватись нею. Тому мене, українця греко-католика, здивувала нещодавня заява митрополита Мечислава про те, що він уже вдруге запросив папу Венедикта ХVІ в Україну до Львова, щоб відсвяткувати 600-річчя перенесення до Львова осідку римо-католицьких митрополитів.  
Можна зрозуміти, що митрополит керувався пієтетом до своєї історії. Можна навіть зрозуміти, що для багатьох поляків Львів є містом-символом, в якому століттями плекалася польська культура. Дискусія про це недоцільна – митрополит має право думати, як хоче. Кожний народ має своє бачення історії, своїх національних героїв. Звичайно, наше минуле найкраще залишити Богові і професійним історикам. Сучасність, нинішній день зовсім інакші. Нині і українці, і поляки живуть у своїх суверенних державах і, як справжні європейці, поважають міждержавні кордони. Хоча з кожного боку кордону знайдуться любителі побалакати про український Перемишль чи польський Львів. На щастя, це балаканина маргіналів.
На тлі сучасних добросусідських відносин прикрим дисонансом виглядає поведінка владики, який був гостинно прийнятий на українській землі, проте не зумів оцінити гостинності господарів. Уявімо собі реакцію наших сусідів-поляків, якби українського громадянина призначили Перемисько-Варшавським греко-католицьким митрополитом, а той, прибувши до Польщі, запросив папу, наприклад, до Перемишля відзначити 600-річчя зруйнування польським королем Володиславом Ягайлом української катедри в Перемишлі. Ця подія сталася того ж 1412 року, що й перенесення до Львова осідку римо-католицьких митрополитів.
Владика Мечислав не обмежився скандальними заявами. Гість України почав зневажати ще й українців греко-католиків на їхній землі. У своєму інтерв’ю він звинувачує їх у загарбанні колишніх римо-католицьких костелів, а також вимагає їх повернення. На публічні оскарження годилося б відповісти, що я й роблю:
а) греко-католики не відняли в римо-католиків жодного діючого костела. Місцева влада передала греко-католикам споруди, які десятиліттями не використовувалися або ж були перетворені на склади, кінотеатри, дискотеки, а тому напівзруйновані або осквернені;
б) держава не реабілітувала УГКЦ і тому не повернула храмів. Це означає, що багато храмів УГКЦ, відібраних більшовиками і після 1946 року переданих Православній Церкві, і понині вживаються цією Церквою. В 90-ті роки ХХ ст. органи влади передали греко-католикам занедбані приміщення колишніх храмів як компенсацію за храми неповернуті;
в) римо-католики, число яких в Україні з відомих причин після ІІ світової війни різко впало, в 90-ті роки через нечисленність не претендували на повернення колишніх храмів. Очевидно, що за минуле двадцятиріччя чисельність римо-католиків не зросла, а продовжує скорочуватись унаслідок еміграції та асиміляції;
г) за двадцять років греко-католики привели занедбані споруди до належного стану коштом власної праці і фінансових пожертв. Відновлені храми стали осередками парафій, згуртувавши сотні тисяч вірних. Щонеділі і щосвята вони масово беруть участь у Божественній Літургії. Колись цих людей звинуватила комуністична влада, тепер їх звинувачує владика Мечислав;
д) владика не може не знати, що в його рідній Польщі також живуть греко-католики, які після Львівського псевдо собору 1946 року зазнали такої ж кривди, як і греко-католики в Україні: їхні храми були або зачинені, або ж передані римо-католикам і православним. Після падіння комунізму в Польщі через нечисельність греко-католики не претендували на всі свої храми. І сьогодні вони не звинувачують римо-католиків у «загарбанні» їхніх храмів. Можна тільки радіти, що і після трагічних подій ХХ століття храми не пропали, але продовжують по обидва боки кордону служити для духовного добра і поляків, і українців, і римо-католиків, і греко-католиків.
Владика Мечислав цієї радості не поділяє. Натомість вимагає речей, у здійснення яких, як мисляча людина, напевно й сам не вірить. Бо ж хто ризикне вигнати з храмів тисячі людей? І чи ці люди погодяться, щоб їх виставити надвір?
Є різні версії, чому владика Мечислав так себе поводить. Я не хочу ними займатись. Єдине певне: такі дії авторитету Римо-Католицькій Церкві не додають, а тим більше прихильників. Шкода, що владика нічого не навчився в блаженного папи Івана Павла – ні широти його поглядів, ні поваги до сусідів, ані реалістичної оцінки подій. Служіння владики в Україні стало одним великим розчаруванням.

 

Коментарі 

 
-6 #1 Петро 12.11.2011 16:12
гарно підмітив о. Мирон... Виважено і обгрунтовано все виклав. Цікаво, чи схаменеться нарешті Римо-Католицька Церква в Західній Україні (саме в Західній, бо не думаю, що східні римо-католики здатні на такі шовіністичні заяви) та чи перестане на радість Москві боротися з греко-католиками, в точу числі, такими своїми, я б сказав, малохристиянськ ими заявами, як це по телебаченню в прайм-тайм (!) зробив владика Мечислав? Або чи принаймі вибачиться перед греко-католиками? якщо не публічно, на телебаченні, то принаймні перед єпископатом?
Нещодавно ЗМІ повідомили, що він знову поїхав з візитом до Римської курії. - Цікаво, він там знову жаліється на греко-католиків чи може його туди викликали, щоб він пояснив таку свою недипломатичніс ть?
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-5 #2 Леонтій 15.11.2011 16:31
У таких - досить "делікантних" і "тонких" сферах, як, скажімо, міжцерковні та міжнаціональні взаємостосунки, у т.ч. у наших ПУБЛІЧНИХ заявах і промовах, маємо, як виглядає, керуватися (щонайменше) відомим принципом "не зашкодь". А ще краще - БЕЗУМОВНОЮ ЄВАНҐЕЛЬСЬКОЮ поставою (формулою) "прощаю і прошу прощення". Як на цьому, власне, і наголошує й усім таке пропонує Блаженніший Святослав (Шевчук).
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-6 #3 Іван 15.11.2011 21:48
Погоджуюсь з попереднім дописувачем. Залишається тільки сподіватись, що партія прихильників агресивних дій РКЦ в Галичині таки зрозуміє, що взаємні звинувачення(ос бливо з аргументами, взятими з складної історії взаємовідносин) - шлях в безвихідь. Похвально, що УГКЦ це зрозуміла і вкотре пропонує "минуле залишити Богові" та писати історію з нової сторінки. А шлях пропонований сьогодні окремими представниками РКЦ в Галичині - це більше схоже на провокацію інспіровану "кимось" з метою дестабілізувати ситуацію на Східніх кордонах ЄС і західних України. Адже важко уявити, що станеться, коли вірні УГКЦ у Польщі почнуть вимагати свої церкви (їм же ж таки не віддали навіть історичну катедру в Перемишлі і це всупереч позиції блаженного папи Йоана Павла ІІ). Або, наприклад, зірвуть анонсовані монсенйором Мокшицьким святкування, що мають відбутися наступного року у Львові, аргументуючи це тим, що події заснування латинської ієрархії на українських землях це, по суті, початок переслідувань і наступу на УГКЦ і український народ! Адже гарячі голови, на кшталт монсенйора Мокшицького, є не тільки в РКЦ. Не дай Боже, щоб так сталося. Тоді станеться щось набагато гірше, ніж було на початку 90-их рр.минулого століття в Західній Україні. Страшно, але такі заяви можна розглядати як заклик до розколу в Католицькій Церкві! Тому згоден також з Петром, що монсенйору Мокшицькому, якщо він таки не готовий попросити вибачення, то варто зробити відповідну заяву-спростування стосовно своїх висловлювань.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-6 #4 Ігор 11.12.2011 16:09
Слава Ісусу Христу! Чим буде Йому слава під час таких "дискусій"? Навряд чи! Краще цю тему взагалі зняти з усіх сайтів і публічних виступів для вияснення ситуації, а не підспівувати Москві у цьому, якій це найбільше вигідно -- сварити України і Польщу, галузки єдиної Католицької Церкви для запровадження рускава міра рпц-кгб під керівництвом кремлівського ліліпутіна.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-6 #5 borys 11.12.2011 22:03
Не думаю, що виходом буде замовчування. Проблема є і вона полягає в тому, що якась частина Латинської Церкви в Україні (точніше в Галичині) має комплекс. А комплекси, як каже психологія, не варто приховувати, бо вони з часом вибухають і приносять ду-у-уже багато проблем. Проблеми слід вирішувати у спілкуванні. Цікаво, чи готові люди на кшталт монсенйора Мокшицького спілкуватись? Ще одним кроком до психологічного чи духовного зцілення є визнання проблеми. Не хочеться вірити, що він не спроможен вибачитись!
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-5 #6 Леонтій 12.12.2011 09:55
Як на мене, то НАЙЛІПШИМ, НАЙЕФЕКТИВНІШИМ і НАЙДОСКОНАЛІШИМ способом розв'язання подібних і, зокрема, міжконфесійних та міжетнічних, а тим паче - пов'язаних із вельми непростим, нелегким і трагічно-кривавим минулим, проблем і непорозумінь, - це практичне (й обов'язково ПРИВСЕЛЮДНО-ПУБЛІЧНЕ) застосування особливо озвучуваної й наголошуваної останнім часом Блаженнішим Святославом (Шевчуком) формули (постави): "прощаю і прошу прощення". Причому, неодмінно ОБОМА сторонами. Разом з тим: для того, аби все це можна було успішно здійснити, то, зрозуміло, що потрібен певний ДУХОВНО-ЕТИЧНИЙ рівень, у т.ч. однаково ВІДПОВІДАЛЬНЕ розуміння й відношення до такої ситуації, - знову ж таки - з ОБИДВОХ боків.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-7 #7 borys 12.12.2011 10:04
Згоден з попереднім дописом!!!
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-7 #8 Леонтій 12.12.2011 10:16
Р.S. Свідомо це раз повторив та дещо продовжив оцю свою думку, бо вважаю, що таке, причому саме КОМПЛЕКСНЕ вирішення як цієї, так і, загалом, всіх подібних ситуацій в Україні, є дуже й дуже важливою і необхідною передумовою і чинником для успішного подальшого просування й розвитку вітчизняного суспільства як справді демократично-правового й цивілізованого. А особливо для неодмінного та, врешті-решт, ПОВНОГО осягнення нашою Вітчизною та її ХРИСТИЯНСЬКИМ народом - визначеного й благословенного для нас Божим Провидінням - Українського Майбуття.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-7 #9 Ігор 18.12.2011 17:18
Мені чомусь видається за краще каятися перед олтарем з іншими братами, які мають щось проти мене, сповідуватися не "привселюно-публічно" (може ще перед камерами TV ON LINE у Шустера)?
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
-7 #10 Леонтій 19.12.2011 08:01
Для Ігоря. В червні 2001 р. у Львові, в присутності бл. Папи Івана Павла ІІ та при зібранні біля 1,5 млн. людей, Блаженніший Любомир (Гузар) від імені всієї УГКЦ привселюдно-публічно звершив свою відому молитву "прощаємо і просимо прощення". Причому, вся та подія широко транслювалася камерами TV ON LINE та різними радіоголосами. Так шо, як наочно бачимо, одне НІЯК не суперечить і не виключає інше.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити