п. Мар’яна Бісик, викладач ДДС

Психологи називають спілкування взаємодією двох або більше людей, спрямованою на узгодження і об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин та досягнення загального результату. Це – важлива духовна потреба людини. Воно творить стосунки між людьми а також допомагає нам зрозуміти та стати тим, ким ми є. Проте завжди варто пам’ятати, що, з одного боку, процес спілкування може бути конструктивним і вести до взаєморозуміння, а з іншого боку – незрозумілим та вести до сум’яття.

Володимир Тухлян

Після чудесного воскресіння єдинородного сина вдови з Наїну «чутка про Ісуса ро-зійшлася по всій Юдеї і по всій країні» (Лк 7, 17). І ось коли Ісус у супроводі апостолів і де-кількох жінок проходив через міста і села, проповідуючи й звіщаючи добру новину про Цар-ство Боже, зібралась навколо нього сила народу, щоб послухати Його слів і переконатися в правдивості чуток. Тим, які прийшли до нього з усіх міст, Ісус говорить про Царство Боже у притчах. Чому ж він говорить до них у притчах? І як у притчі про сіяча відображена недос-коналість людських слів і цілковита повнота Божого Слова?

п. Андрій Кітик, випускник ДДС

Більшість із нас виховувалася на тезах визначальної ролі мови для людського суспільства. Мабуть, кожен українець знає слова М. Рильського: «Як парость виноградної лози, плекайте мову». І з постулатами архіважливості феномену мови, так чи інакше, всі ми живемо. Спробуймо поставити собі питання: яке значення має мова для нас – християн, і яке її місце в наших стосунках з Богом.

Іван Гавриляк

«Диявол [...] душогубець від самого початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню – не зі свого говорить, бо він брехун і батько брехні», – ось такими словами Святе Письмо характеризує першопричину та зачинателя брехні (Йо 8,44). Після того, як диявол збунтувався проти Бога і відпав від Нього, він хоче повести за собою й людину.

19 грудня 2017 року, на празник Святого Отця Миколая Чудотворця, семінаристи VI курсу Дрогобицької духовної семінарії у рамках предмету «Пастирська практика» відвідали військову частину м. Дрогобича. Очолив похід о. Василь Вербіцький, викладач цього предмету та префект семінарії.

Михайло Бринько

Кожен з нас, напевно, чув твердження, ніби церковнослов’янська мова є значно кращою, ніж українська, більш сакральна, а тому не варто перекладати з неї українською давні богослужбові тексти, бо це перешкодить «тяглості» церковної традиції. Інші ж, навпаки, виступають за те, аби всі богослужбові тексти були перекладені зрозумілою мовою, навіть якщо нею неможливо передати всього багатства церковнослов’янських термінів. Така полярність позицій призводить до конфліктів, які періодично то затухають, то спалахують з новою силою серед вірних різних конфесій. Чи існує можливість примирити прихильників протилежних точок зору?

Наближається цикл Різдвяних свят. Кожна українська родина з нетерпінням чекає на святкові дні, ретельно готується… Але дуже часто ці приготування лише зовнішні: прикрасити оселю, приготувати смачну трапезу, в той час як потрібно приготувати душу до приходу новонародженого Христа. Та й свято багато християн переживають зовнішньо, не заглиблюючись у його зміст, у його значення для нашого життя. За ялинками, феєрверками, подарунками, що самі по собі не є поганими, губиться таємниця Божого воплочення. Свято перетворюється на нагоду відпочити, зустрітись з друзями, родичами, але не з Христом. Однак саме Ісус має бути на першому місці у всіх наших святкуваннях, лише тоді й всі інші їх елементи набирають змісту. Отож чергове «Слово» закликає своїх читачів застановитись: чи вміємо ми святкувати свята?