На Різдвяні місії у Київську архиєпархію, а саме у с. Голдашівка, що на Вінничині, відправились брати 4-го курсу Микола М. Германович та Віталій Миська. Це вже далеко не перший раз брати відвідують чудову парафію Зарваницької ікони Божої Матері, де багато років служить невтомний робітник Христового Виноградника, маленький ростом, але великий серцем – о. Михайло Будник.

Вже ранком, 5 січня, семінаристів вельми щиро зустрічала вся священича сім’я. Отець Михайло, окрім Голдашівки, ще обслуговує парафію Казанської ікони Богородиці у с. Романівка, парафію Покрови Пресвятої Богородиці у с. Осіївка та парафію Новомучеників Українських у м. Бершадь. Також отець неодноразово перебував у зоні АТО, виконуючи свою капеланську місію.

Зранку, 6 січня, підготовка до Різдва розпочалась повним ходом; зокрема готувалась смачна свята вечеря. Відслуживши Вечірню із Літургією Василія Великого отець ділився із братами своїм досвідом, а семінаристи оповідали про своє перебування у семінарії. А вже ввечері парафіяни м. Бершадь із радісними привітаннями «Христос Рождається» прийшли на святкову Службу Божу. Різдвяного ранку молились і в самій Голдашівці та на інших парафіях, які обслуговує отець Михайло. В гості на Різдво також завітав о. Петро Новосельський, монах-францисканець РКЦ із м. Чечельник, який є добрим товаришем о. Михайла. А разом із ним завітали с. Грація та с. Софія. Пізніше добре поївши, семінаристи із молоддю рушили із гучними колядками засніженою Голдашівкою, де ділились із людьми радістю Христового Різдва.

Протягом всіх Різдвяних свят брати супроводжували богослужіння своїм співом, колядували та спілкувались і молоддю та іншими парафіянами. За день до від’їзду отець Михайло із сім’єю та семінаристами поїхали колядувати до монастиря, де і подвизається його добрий приятель о. Петро. Отець-францисканець зробив екскурсію монастирем, показав величний костел де перебуває Чечельницька чудотворна ікона Божої Матері. Пізніше всі разом вирушили на цвинтар, щоб помолитись панахиду на могилі о. Якима Фещака, ієромонаха ЧСВВ, який був деканом капеланів УГА, сповідав військових та заразився смертельною хворобою – тифом, від чого і помер. 

Повернувшись додому, брати-семінаристи ще довгий час залишались під чудовими враженнями від пережитого. Вони заносять щирі слова подяки о. Михайлу із сім’єю за теплий прийом та неоціненну практику служіння на місійних теренах, якою отець поділився. Щира подяку і ректорату ДДС та владиці Григорію (Комару) – за надану можливість поїхати на ці Різдвяні місії.

Див.фоторепортаж: