РОЗДІЛИ САЙТУ
Перекласти на...
Найпопулярніше
- «Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші»
- Юрій ГРИГЕЛЬ, «Перший Нікейський собор: історично-богословський аналіз» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. д-р Володимир Івасівка)
- Святослав САВЧИН, «Таїнство священства у візантійській та латинській традиціях» (науковий керівник – о. д-р Мирон Бендик, рецензент – о. ліц. Остап Черхавський)
- Крізь терни до зірок!
- Релятивізм як форма тоталітаризму
- Назар ГРИШКО, «Громадсько-політичні аспекти в пастирському служінні Блаженнішого Любомира Гузара» (науковий керівник – д-р Богдан Завідняк, рецензент – о. ліц. Олег Кекош)
- Петро МАСЛІЙ, «Роль спільних цінностей у побудові християнського подружжя» (науковий керівник – п. Мар’яна Бісик, рецензент – ліц. Василь Салій)
| Чи дозволяє Церква трансплантацію органів? |
|
|
|
|
Ігор Бриндак
У Святому Письмі описані два цікаві випадки, які, на перший погляд, начебто не стосуються нашої теми: «Потім Йосиф повелів своїм слугам-лікарям набальзамувати батька. І лікарі забальзамували Ізраїля» (Бут. 50, 2). Варто зробити одне пояснення – тут під словом Ізраїль мається на увазі не народ, а друге ім’я Якова, батька Йосифа. Наступна цитата: «І помер Йосиф, мавши сто десять років, а вони забальзамували його і поклали у труну в Єгипті» (Бут. 50, 26). На межі XVI – XVII століть (1567 – 1622) жив видатний подвижник, святий Франциск де Саль, або Салезій. Так от, він у своєму заповіті написав, щоб після смерті його тіло було передано лікарям для медичних дослідів. І цей заповіт не став перешкодою у канонізації цього святого, яка відбулася у 1665 році. Конкретніше про цей випадок див. «Заповіт святого Салезія» (Жива вода. № 11, 2017). І хоча це теж ще не трансплантація, але досить близька до цього річ. Отож, як бачимо, передача органів для трансплантації згідно заповіту після смерті не суперечить вченню Церкви. Однак умисно пришвидшувати смерть самому собі чи комусь іншому заради отримання органів однозначно заборонено.
|






