о. Петро Білинський  - священик УГКЦ, фольклорист, історик. Народився 19 січня 1846 в  священичій родині (батько о. Стефан, мати — Антонія Глинська) в с. Чернихів на Тернопільщині. Помер 13 грудня 1916 в с. Зарваниця.
Початкову освіту одержав вдома. Закінчив Тернопільську І-шу гімназію (1870) та Львівську духовну семінарію (1874). Після закінчення семінарії одружився з Емілією Лавриновою, дочкою пароха в Великих Бірках. Душпастирював у різних селах на Тернопільщині - у Залізцях, Великих Бірках, Киданові, Нестерівцях, Довжанці,  а від 1897 — у Зарваниці. Багато зробив для відродження Зарваниці як відпустового місця.
Записував народні пісні та інші фольклорні матеріали, які публікував у збірці «Русько-народні галицькі мелодії» Порфирія Бажанського (1905—1912), «Колядки і щедрівки» (1914), «Коломийки» В. Гнатюка (1905), «Казки Західного Поділля» Петра Медведика (1994), у «Записках НТШ» (1897, т. 15). Написав історичні розвідки про рідне село, про Тернопіль і околиці. Автор «Десяти заповідей Божих у XIХ проповідях», «Проповідей на неділі і свята».