Ігор БРИНДАК, викладач

На сторінках "Живої Води" вже неодноразово писалося про проблеми, пов'язані з теорією еволюції. Зараз цю проблему обговорюють і на світському рівні. Однак, на тлі цих дискусій дещо відійшло на задній план інше запитання: якщо теорія про походження людини, яку ми знаємо зі шкільної лави, є помилковою, то яка ж є тоді правдивою? Або, простіше кажучи, чи дійсно у всього людства колись існували двоє прабатьків - Адам і Єва?

Молячись кожного дня Господню молитву «Отче наш», ми промовляємо такі слова, які мали бути синергійною співпрацею Бога і людини, для її освячення і обожнення, преображення себе і всього творіння, аж до того, щоб стати синами Божими по благодаті. Саме це було в задумі Божому. Це слова «Нехай буде воля Твоя». Звернемо свій погляд на наших прародичів Адама і Єву. Будучи в раю і виконуючи волю Отця: "з того дерева не їстимеш плоду", жили чудовим життям володіли всім, що дав їм Господь. Детальніше...

– такими словами ми величаємо Пресвяту Богородицю в словах акафісту. Бо саме Вона є прикладом віри для нас. Вона – та, яка завжди приймає з вірою волю Божу, знаючи те, що Його воля є найкращою. Можливо, дорогі брати, як і кожна людина, Марія переживала, як складеться Її життя. Напевно Вона мала свої життєві плани, уявлення, про Своє майбутнє життя, як і кожен із нас, але завдяки Своїй вірі, своєму довір’ю до Бога Вона каже: «Ось я слугиня Господня, хай станеться зі мною по твоєму слову».

Оце другий тиждень оспівуємо Пресвяту Богоматір, краплина за краплиною черпаючи з бездонної чаші її Таїнства. Прославляємо ту, яка своєю вірою розцвіла запашним цвітом для Господа. Глибина любові якої Воплочується, та всіх провадить нас до неба. Пропоную і нам сьогодні розважити над празником Введення Пречистої діви до єрусалимської святині. Як чуємо у литійних стихирах свята, ця подія стає надзвичайною у житті ще юної Марії, адже первосвященник вводить її у Святая Святих, куди і сам входив лише раз на рік і то не без крови. Ця кров дня покути була жертвою народу для свого очищення, натомість первосвященник пророчо заповідає Марію, як найдорожчий дарунок людства для свого Спасителя.  Детальніше...

В місяці травні ми, щодня збираємося у храмі, щоб у молитві висловити наші почуття благоговіння й вдячності перед Тією, Яка стала Матір’ю Сина Божого, ми розважаємо над значенням Пресвятої Богородиці в історії нашого спасіння, над її чеснотами, які є взірцем до наслідування для кожного християнина. Від сотворення людини на землі і до моменту приходу Спасителя пройшло багато віків.  Детальніше...

Щойно ми чули в Євангелії, як Марія вийшла в дорогу, в гірську околицю, у місто Юди, де ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. Мабуть, ніхто з нас не думав і не думає, що про цю зустріч євангелист Лука згадує даремно, адже очевидно, що в ній є глибокий символічний зміст. З одного боку ми бачимо Марію та Єлизавету – двох великих жінок, які цілковито віддались Божій волі та Провидінню. З іншого ж боку це перша зустріч Івана Хрестителя та Ісуса Христа, адже каже євангеліст, що «здригнулось дитя» в лоні Єлизавети. Іван Хреститель, – умовно кажучи, остання людина Старого Завіту. Ісус Христос – обіцяний Месія, Богочоловік, в Якому Старий Завіт сповнюється і починається Завіт Новий – Завіт Любові. Варто зазначити те, що згодом зазначив сам Ісус – Він не прийшов заперечити Старий Завіт, Він не заперечує й Івана Хрестителя, а радше навпаки – Іван готує народ до приходу Месії через хрещення покаяння. Так і Старий Завіт готував людство до укладення Завіту Нового з Богом.

о. Мирон Бендик, ректор

Блаженніший патріарх Йосип Сліпий називає Київську митрополію Матір’ю українських вірних. Слово «матір», ужите патріархом, – не просто метафора. Воно похідне від грецького «метер» (мати) – слова, яке дало початок назві «митрополія». Дітьми Київської Церкви-Матері є й вірні УГКЦ, які плекають традицію римського сопричастя Київської Церкви. Сопричастя це полягає в тому, що, за словами патріарха Йосипа, «для київського християнства розуміння Вселенської Церкви, в першу чергу як цілості Містичного Тіла Христа, було вище понад юрисдикційні спори і роздори». Слово «митрополія», вжите в «Заповіті» патріарха, є синонімом слова «Церква» і навіть «Церква-Мати».

У нашому українському народі місяць травень називають місяцем Пречистої Діви Марії. В цей весняний час в особливий спосіб почитають Богородицю. А щоденні молебні на її честь збирають на молитву багато людей. В нашій семінарії почитання Пресвятої Богородиці, також є особливим. Всі ми знаємо, що у нашій семінарії на її честь є братство «Введення в храм Пресвятої Богородиці», а також впродовж цього місяця брати говорять проповіді, у яких представляють життя Марії у різних аспектах.

В ці травневі дні Церква, особливу увагу, приділяє особі Пресвятої Богородиці, матері Господа нашого Ісуса Христа. Таким чином дозвольте, дорогі брати, поділитися з вами думками на тему свята Благовіщення, яке ми нещодавно святкували. Празник Благовіщення, який пригадує нам прихід архангела Гавриїла у Назарет до Марії, вчить нас. що справжнє щастя і радість у житті людини - прийняти Слово Боже і дати благодатні плоди.

Впродовж травня у кожному храмі ми святкуємо Маївку. Співаємо Молебень на честь Богородиці. Вона для нас є добрим прикладом послуху, любові і терпіння. А також вона є матінкою нашою небесною і заступницею перед Богом, у всіх наших потребах. В молитві до неї, ми можемо звертатись у будь який момент нашого життя. Вона вислухає наше прохання, коли воно буде для нашого добра і спасіння.