31 березня у стінах Дрогобицької Духовної Семінарії відбулося свято "Людина з казки...", присвячене пам'яті о. Ісидора Дольницького. Розпочалось святкування спільним євхаристійним богослужінням в наміренні жертводавців Братства та дітей, якими опікуються братчики. У світлі євангельського уривку о. Степан Угрин розважав над таїнством Церкви у житті християнина: "Коли ми стоїмо у храмі і молимось, ми у невимовний спосіб пов'язані один з одним.

диякон Дмитро Сенейко
Християни в усьому світі не живуть на якихось ізольованих територіях, окремих гетто. Спільноти в межах однієї Христової Церкви на чолі з єпископом, митрополитом чи патріархом протягом історії перебували як в межах певного політичного утворення, яке навіть сьогодні називаємо держава, або ж у розділених кордоном, часто ворожих країнах. Вони ніколи не перебували виключно на території життя своєї спільноти чи храму, а становили активну частину громадськості. Якими б не були державні устрої, християни ніколи не цурались суспільно-політичного життя.

25 березня 2013 р. Б. братчики семінарійного братства "Введення в храм Пресвятої Богородиці" молились за свого духовного батька і засновника молитовної спільноти о. Ісидора Дольницького. Молитва піднеслась до Господа із катедрального храму Пресвятої Трійці, як це звичайно відбувається щорічно. Однак цього року

З 22 по 24 березня 2013 р. Б. у Дрогобицькій Духовній Семінарії тривали великопосні реколекції. Цього разу науки проводив о. Тарас Барщевський, викладач біблістики в Українському Католицькому Університеті. Напротязі трьох днів семінаристи мали змогу пороздумувати над темою покликання, перебуваючи у тишині та молитві.

Розпочався час святого і благодатного Великого Посту. Після посної вечірні в семінарійному храмі о. Григорій Комар виголосив проповідь, у якій закликав семінаристів за час посту обмити свої душі "теплими слізьми покаяння", посилаючись на стихири з вечірні. А опісля, як велить церковний устав, всі попросили прощення один в одного.

о. Мирон БЕНДИК
Закінчилися чергові вибори, вщухли пристрасті, а з ними і звинувачення в нечесності і фальсифікаціях. Багато людей вибори проігнорували, інші пішли голосувати від безвиході. Вони не так обирали добро, як менше зло. Натомість спільною рисою і тих, хто пішов, і тих, котрі не пішли на вибори, – був і залишається величезний запит на яскравих особистостей в українській політиці при одночасному усвідомленні катастрофічної їхньої нестачі. Пригадаймо сплеск надій, пов’язаних із

Сьогодні, 5 березня 2013 р. Б., тіло покійного владики Юліана (Вороновського) було передано землі на Чернечій горі в Уневі. Вчора о 18:00 у Свято-Успенській Унівській Лаврі було відслужено Чин монашого похорону за душу усопшого Архиєрея, а сьогодні о 10:00 Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви очолив Заупокійну Архиєрейську Божественну Літургію, на якій йому співслужили наші Преосвященні владики, кількасот пресвітерів та численне монашество, а також взяти участь у молитві за душу владики Юліана прибуло множество вірних УГКЦ.