о. Мирон Бендик, ректор

Заснування нових митрополій є історичною подією, повний сенс якої ще проявиться в майбутньому. Крім самої події, великою є вага змісту установчого документу. Зокрема, глибоко самобутнім є погляд на минуле Церкви, сягання до історичних джерел християнства в Україні. Читаючи історичний екскурс, поневолі порівнюєш його з усталеними стереотипами. І тоді з’являється розуміння, що УГКЦ не мусить підлаштовуватися під ці стереотипи, а має право на власний погляд, щоб, парафразуючи ІІ Ватиканський Собор, «докладніше виявити своїм вірним і цілому світові свою природу і свою загальну місію» (ДКЦ 1).

Ігор БРИНДАК, викладач

Усі, напевно, чули прислів’я «Диму без вогню не буває». Як правило, його вживають тоді, коли проти когось висловлюють якісь компрометуючі речі. Прийнято вважати, що якщо вже такий компромат висловлено, то якісь підстави для цього були. Але наскільки це прислів’я справджується в історії?

Ігор БРИНДАК, викладач

У цій публікації мова йтиме не про однойменне видавництво у Києві, а про загальновідому біблійну цитату: «Літера вбиває, дух же оживляє» (2 Кор. 3,6). Як розуміти ці слова і як вони справджуються у нашому житті?

Напевно, не один віруючий традиційної Церкви зустрічався іноді із закидами на зразок: «Де у Біблії є слова: «Трійця», «чистилище», «Непорочне Зачаття». Або де є сказано, щоб християни святкували Різдво, Пасху, посвячували воду, продукти. Перелік можна продовжити. Якби справа закінчувалася тільки одними запитаннями, то не було б ніякої проблеми. Але справа в тому, що висновок із запитань є наступний: раз про це прямо не написано в Біблії, то все це є неправильним. Тобто: не існує Трійці, чистилища, не потрібно святкувати Різдво і т. ін. Однак мало хто знає, що подібною логікою вже користувалися. І наслідки цього були не зовсім втішними.

о. Мирон Бендик, ректор і викладач

Падіння радянської системи послабило контроль державної машини над народом і вможливило більш вільне виявлення й визнання віри. З усвідомленого веління совісті відродилися історичні Церкви українського народу - Українська Греко-Католицька Церква та різні юрисдикції Української Православної Церкви.

о.Іван Гаваньо

У коментарі до Концепції богословської освіти УГКЦ о. д-р Мирон Бендик зазначив, що в процесі відродження Церква проходить «етап концепцій» у визначенні свого буття.1 Цю характерну рису ми спостерігаємо в житті й інших українських Церков Київської традиції. У цьому аспекті 2000-й ювілейний рік був особливо плідним для УПЦ МП, яка в лоні своєї Церкви-Матері, якою є для неї Російська (Русская) Православна Церква, прийняла кілька таких концепцій, затверджених Ювілейним архиєрейським Собором РПЦ в Москві в серпні 2000 р. З огляду на одну з головних тем цього тому «Богословії» - екуменічну, проаналізуємо «визначення» згаданого Собору «Про основні принципи відношення РПЦ до інослав'я»2.

о. Мирон Бендик, ректор

Стаття пана Хмільовського «Чи спроможемося на святість об’єднаного Божого люду…?» привернула увагу авторським баченням «єдиної помісної Католицької Церкви в Україні». У цій Церкві, з точки зору Автора, Глава УГКЦ мав би очолити Конференцію католицьких єпископів України, до складу якої увійшли б єпископи візантійсько-українського, латинського і візантійсько-русинського обрядів. Така структура сприяла б «творенню соборної України» і узгодила б «структуру Католицької Церкви в Україні з європейським стандартом», згідно з яким у державі має бути єдина Конференція католицьких єпископів різних обрядів.  

Роман Андрійовський

У червні 2011 р. відбулася урочиста презентація Катехизму УГКЦ «Христос - наша Пасха». Ця подія викликала тоді значний резонанс в мас-медіа, з цієї нагоди було проведено наукову конференцію, але церковна спільнота, напевно, ще не до кінця усвідомила всієї ваги і перспектив, які відкриває цей новий Катехизм як для внутрішнього життя УГКЦ, так і для Церков Свято-Володимирового Хрещення і для всієї Вселенської Церкви.