Петро Маковецький

Дивно складається наше життя: постійно прагнемо втекти від смерті, знаючи, що її уникнути просто неможливо. Намагаючись насолодитися власним існуванням, мовляв, живемо тільки раз, зводимо культуру нанівець, – тим вносимо у своє життя хаос, який є ознакою смерті. Щодня чинимо аборти, надаючи перевагу смерті; легалізовуємо евтаназію, штучно скорочуючи життя інших людей, – натомість продовжити віку нам не під силу. Виходить парадоксальна річ: замість життя – самі собі вибираємо смерть. І так триває вже дуже давно.

Антон Борис

Кожне століття в людській історії ознаменоване одним, чи кількома великими відкриттями. Це пов’язане із постійним розвитком людини, котра упродовж свого життя створює все нові і нові знаряддя. Вони є різними як за призначенням, так і за користю, а їхню вартість можемо оцінити за такими двома критеріями: чи вони діють на благо людини і чи людина використовує їх у добрих цілях. Другий критерій пов’язаний з поняттям свободи людини, позаяк саме від неї залежить користь нових відкриттів. Наприклад, розщеплення ядра атома – велике наукове відкриття, але коли згадати Хіросіму і Нагасакі – не потрібно вже більше нічого коментувати.

Петро Войтович

Минуле століття ознаменувалося бурхливим розвитком науки. Було зроблено відкриття, які для попередніх поколінь видавалися неможливими. В останні десятиліття XX століття особливо розвинулась одна з головних гілок біологічної науки – молекулярна генетика, виник новий напрям генетики – генетична інженерія. З’явилася можливість генної терапії деяких захворювань людини, а останні роки XX століття ознаменувалися ще однією важливою подією – було проведено експеримент щодо клонування тварин. У суспільстві звучали різні оцінки цієї події: одні вважали це великим відкриттям, яке в майбутньому зможе допомогти людству, інші ж, навпаки, що це принижує людину, нищить її гідність.

Тарас Жеплінський

Мабуть, кожна молода дівчина мріє про доброго, люблячого чоловіка, з яким вона могла б створити гарну християнську сім’ю, жити щасливим подружнім життям, без сварок, нарікань, у взаємній любові, щоб привести на світ нову людину. Яке щастя переповнює молоду маму, коли вона дивиться на свою новонароджену дитину! Ще кілька хвилин тому вона народжувала її у болях, а зараз усміхнена, бо бачить радісні очі маленького немовляти, які дякують їй за те, що зберегла йому життя.

На початку кожного навчального року у Дрогобицькій Духовній Семінарії проводяться реколекції для семінаристів. Цьогоріч вони розпочались 17 вересня вечірньою наукою. Дати реколекції для семінаристів ректорат ДДС запросив свого недавнього випускника о. Сергія Паламарчука, який несе своє священиче служіння у Донецько-Харківському екзархаті.

Володимир Богенчук

 Напевно багатьом відома казка про царя, який шукав найсолодшу річ у світі. Після тривалих пошуків і смакувань плодів та страв усіх народів світу він випадково помітив, як спить немовля на руках своєї матері. І в ту мить вельможа зрозумів, що усі його пошуки були даремними – найсолодшим є сон немовляти. Усі ці почуття можна охопити одним висловом – радощі материнства. Щасливі ті жінки, які мають змогу їх відчути. На жаль, сьогодні безпліддя є однією із болючих проблем багатьох сімейних пар. 
Патріярх Яків зі Старого Завіту взяв собі за жінок двох сестер – Лію і Рахиль. Любив Рахиль, хоч вона була неплідною, тоді як Лія, котру менше любив, була благословенна Богом плідністю і народжувала йому дітей. «Як же Рахиль побачила, що не народжує Якову дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: дай мені діток, а то вмру» (Бут. 30, 1). У цьому розчарованому та болючому крикові Рахилі за «відібраним» материнством криється драма безпліддя багатьох подружніх пар, яку вони переживають як виклик долі, втрату, неможливість повної самореалізації.