|
Богдан МАЦЬКОВИЧ, «Пастирська опіка над особами з психічними розладами» (науковий керівник – о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент - о. ліц. Євген Карпінець) |
 |
 |
 |
|
ВСТУП
Церква через свої інституції та її вірних впродовж історії свідчить особливу турботу про хворих, акцентуючи на їхній цілісності, яку хвороба руйнує. Через гріхопадіння наших прародичів, Адама і Єви, страждання і смерть увійшли в життя людини (Бут 3, 1–7). Однак, навіть коли людина віддалилася від Бога, Бог не віддаляється від людини (Бут 3, 15). У Старому Завіті Бог наближається до людини через свою присутність (Вих 13, 21–22) та союз із вибраним народом (І Н 24, 14–29). У Новому Завіті Він поєднався з людиною через свого Сина, Ісуса Христа (Йо 1, 14). Після Вознесіння Христа та Зіслання Святого Духа на апостолів Господь продовжує перебувати серед людей у своєму Містичному Тілі — Церкві (Кол 1, 24). Перебуваючи на землі, Христос виконував свою спасенну місію через оздоровлення душ і тіл. Продовження цієї місії Він доручив своїм послідовникам — апостолам, а ті, в свою чергу, єпископам і священникам.
|
|
|
Ярослав МЕДЯНКО, «Владика Григорій Хомишин в громадсько-політичному житті Галичини в 20-30 рр. ХХ ст.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. д-р Віталій Лесняк) |
|
|
|
|
ВСТУП
Важливу роль в житті українського народу на всіх етапах історичного розвитку, незважаючи якими б не були державно-політичні режими, Українська Греко-Католицька Церква виховує суспільство в дусі християнської моралі — завжди залишаючись на позиціях відродження української державності. УГКЦ пробуджувала національну свідомість українців будучи берегинею національних та духовних цінностей: звичаїв, традицій, історії, культури, мови. У період між двома світовими війнами в Західній Україні часто піднімається дискусійне питання про доступне поєднання національного та релігійного. Виникнення в Галичині, а також і в діаспорі, українського інтегрального націоналізму викликало бурхливу дискусію в тогочасному суспільстві. Не обійти увагою і позицію та оцінку цього явища діяча УГКЦ.
|
|
Олег МИСЬКО, «Пастирська діяльність отця Омеляна Ковча у 1922-1944 рр.» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент – о. ліц. Андрій Низкогуз) |
|
|
|
|
ВСТУП
Пошук знань, які починають ставати важливими в нашому суспільстві, ставить перед сучасним поколінням нові завдання. Папа Іван Павло ІІ (1978–2005) в одному із своїх послань висловив таку думку: «Церква сьогодні не потребує нових реформаторів; Церква сьогодні потребує нових святих» .
Це є дуже актуальним у наш час, бо суспільство, держава, Церква потребують осіб, які мають моральний авторитет. Такими є богопосвячені особи, які є прикладом для нас. Вони заохочують до життя у християнській вірі. У ХХ ст. такими постатями в греко-католицькому середовищі були митрополит Андрей Шептицький, патріарх Йосиф Сліпий, а також усі, хто, пройшовши нелегкий життєвий шлях, осягнули святості. Це святі, блаженні, праведні, які посвятили життя Богові та людям. Отець Омелян Ковч є прикладом таких людей, що заохочують до святості.
|
|
Олег ОРТИНСЬКИЙ, «Душпастирська місія Української Греко-Католицької Церкви у США (кінець ХІХ – 70-ті роки ХХ ст.) » (науковий керівник – о. ліц. Юрій Хамуляк, рецензент - о. ліц. Андрій Низкогуз) |
|
|
|
|
ВСТУП
У Євангелії від Матея читаємо заклик Ісуса Христа перед своїм вознесінням: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт 28, 19–20). Цей місійний заклик Засновника Церкви став немовби програмою її розвитку, а місійна діяльність Церкви є її фундаментальною властивістю. Відтоді і по сьогодні перед Церквою стоїть завдання нести Боже ім’я у світ, звіщати його та проповідувати Євангеліє всьому творінню. Завдячуючи ревності апостолів, Євангельська проповідь залунала з уст ап. Андрія на українських землях. Завдяки цій місії наш народ у 988 році прийняв Хрещення у водах Дніпра. Місіонерська діяльність розширила і водночас започаткувала Христову Церкву на наших землях, яка пройшла і проходить різні випробування, та попри все росте і розростається. Нам, Українській Греко-Католицькій Церкві, спадкоємниці Володимирового Хрещення, варто зосередитися на словах місійного заклику Ісуса Христа, щоб зрозуміти, шляхи його реалізації. Наше завдання — передати та поділитися скарбом віри.
|
|
Андрій ПУЦІВ, «Блаженна Йосафата Гордашевська – засновниця і настоятелька Сестер Служебниць» (науковий керівник – п. Ігор Бриндак, рецензент -о. ліц. Остап Черхавський) |
|
|
|
|
ВСТУП
Кожне чернече Згромадження має свою унікальну історію, засновника, чи засновницю Згромадження, а також власний шлях до святості та християнської досконалості. Однією із важливих постатей заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії є Блаженна Йосафата (Михайлина) Гордашевська. Ще у молоді роки вона глибоко відчула Боже покликання. Як перша Служебниця, дівчина зробила перші кроки у формуванні Згромадження.
Блаженна Йосафата займає важливе місце в історії Української Греко – Католицької Церкви. Її життєвий шлях та героїчне служіння Христовій Церкві й Божому люду припали на складний період в історії української нації ¬ на другу половину ХІХ – початок ХХ століття. Відчувши Божий поклик і потреби свого часу, Михайлина Гордашевська стала однією із засновників першого жіночого апостольського Згромадження в УГКЦ, яке ще й сьогодні дає плідні, та щедрі дари як в Україні, так і поза її межами.
|
|
Роман ФЕДИС, «Моральна проблематика життя, утримання і ставлення до українських полонених на Донбасі (2014-2022 рр.)» (науковий керівник – о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – о. ліц. Євген Карпінець) |
|
|
|
|
ВСТУП
У сучасних міжнародних відносинах збройні конфлікти залишаються однією з найгостріших глобальних проблем, що має далекосяжні наслідки для усього людства. Війна, як крайній прояв суспільно-політичної напруги, призводить до масових людських втрат, безумного кровопролиття, порушення основоположних прав людини і гуманітарних норм та руйнування інфраструктури. Одним з найтяжчих наслідків збройного протистояння є потрапляння осіб у полон — ситуація, коли людина позбавляється свободи пересування, контролю над власним життям і перебуває під примусовим впливом ворожої сторони. У таких умовах особи стикаються з фізичними, психологічними й моральними стражданнями, що можуть залишити глибокі шрами і травми на все подальше життя.
|
|
|
|
|
|
