ВСТУП
Смерть, як би це парадоксально не звучало, займає важливе місце в житті людини. Вона здавна тривожила уми людства, викликаючи численні питання та роздуми. Людство задається питанням, що вона несе за собою? Чи існує життя після смерті і чи може людина претендувати на безсмертя? Кожна людина на тому чи тому етапі свого життя замислюється над цими питаннями, адже смерть є інтегральною частиною нашого існування. Людина є єдиною істотою на світі, здатною усвідомлювати власну смертність. Це усвідомлення приходить до неї через спостереження за смертю інших. Саме тоді до неї приходить розуміння, що колись і її життя завершиться.

Питання розуміння явища смерті та його усвідомлення знайшло відображення в різноманітних уявленнях про загробне життя, відображених у різних культурних формах. Одні бачили в смерті позитив, інші — лише страх і страждання. Для деяких людей лише згадка про смерть ставала джерелом тривоги, особливо з наближенням старості, тоді як інші, навпаки, критично оцінювали земне існування, вбачаючи в смерті звільнення від земних турбот. Проте всі ці теорії є лише припущеннями, позаяк смерть залишилася закритою для людського розуму таїною. У дохристиянські часи спроби усвідомити явище смерті зазвичай закінчувалися невдачею, що змушувало людину сумніватись у власних силах та усвідомити обмеженість її розуму та світосприйняття. Християнство робить значний поступ в цьому питанні, вказуючи, що існує Хтось, Хто дає відповіді на ці питання. Той, Хто входить у саме єство смерті, приймає її задля того, щоб перемогти смерть. Бог, прийнявши людську природу, перемагає смерть через воскресіння, запропонувавши людям новий погляд на неї як на перехід до вічного життя.
Особливе значення в християнстві має досвід Святих Отців, які залишили глибокі роздуми про смерть у своїх працях. Одним із таких визначних Отців Церкви є святитель Іван Золотоустий, котрий пропонує свій погляд на це явище. Він пропонує поглянути на смерть не лише як кінець земного життя, але й як початок нового, духовного існування. Смерть у своїй суті поєднує два виміри — земний і потойбічний, який не вписується в рамки нашого розуміння. Позаяк людина, будучи істотою, що поєднує у своїй особі матеріальне і духовне, належить до чогось більшого, ніж може осягнути розумом. Християнська традиція надає смерті людини сенс через Воплочення, Воскресіння та зішестя Христа до аду, де він звільняє споконвічних в’язнів, яких у своїй владі тримала смерть. Іван Золотоустий пропонує нам своє глибоке тлумачення смерті, фундаментальною основою для якого стають тексти Старого Завіту, вчення апостола Павла, а наріжним каменем — вчення Господа нашого Ісуса Христа. Наша праця розглядатиме підхід святителя у світлі догматичного богослов’я, зокрема есхатології.
Актуальність обраної теми дослідження зумовлена пошуками людства належного вирішення проблеми смерті. Ми спробуємо показати шляхи вирішення цієї проблематики у світлі вчення Івана Золотоустого, як представника богословських поглядів Церкви святоотцівської доби. Актуальність теми є постійною, адже людство безнастанно звертає свою увагу на явище смертності та прагне краще його зрозуміти.
Метою дослідження є намагання висвітлити богословське розуміння смерті у світлі вчення святителя Івана Золотоустого, а також представити його бачення цього явища. Також для порівняння ми розглянемо підхід інших релігій до проблеми смерті. Об’єктом цього дослідження є питання смерті згідно з богословською візією Золотоустого, яке відображене у його творчій спадщині. Свій погляд на явище смерті святитель базує на текстах Святого Письма, котрі рясно цитує. Головний акцент він робить на вченні Ісуса Христа та апостола Павла, як учня Христового. Предметом дослідження виступає розуміння смерті у старо- та новозавітніх традиціях, у ключових світових релігіях. Головно ж наша увага буде прикута до богословського погляду на смерть самого святителя Івана Золотоустого.
З огляду на поставлену мету, наша праця складатиметься зі вступу, основної частини, поділеної на три розділи, висновків та списку використаної літератури. Така структура дозволить якнайкраще висвітлити тему та досягнути поставленої нами мети. Джерельною літературою для цієї теми є богословська спадщина святителя Івана Золотоустого, зібрана в дванадцяти томах.

У першому розділі, котрий складається з трьох пунктів, ми описуємо підхід до розуміння явища смерті у християнстві, а також в інших релігіях, зокрема в ісламі, буддизмі, старозавітній традиції, представленій у юдаїзмі та грецькій культурі. У першому пункті ми репрезентуємо старо та новозавітній погляд на бачення явища смерті. За основу ми беремо тексти Старого та Нового Завітів. Представити ці погляди нам допоможуть дослідження сучасних богословів, зокрема німецького богослова Антона Цігенауса, релігієзнавця Кенета Крамера, російського богослова Павла Юнгерова та польського богослова Ришарда Румянека.
У другому пункті дослідження ми поглянемо на сприймання смерті у грецькій античній традиції, ісламі та буддизмі задля цілісного розуміння сприйняття цього явища людством. Тут, окрім джерельної літератури, а саме головних релігійних текстів цих релігій, ми також використаємо твори філософів та дослідників тієї чи тієї релігійної течії, зокрема філософа-священномученика Миколи Конрада, релігієзнавця Кенета Крамера та Чарльза Холисея.

У третьому пункті ми на основі двох попередніх підпунктів визначимо спільне та відмінне у розумінні смерті в різних релігіях.
Другий розділ нашої дипломної роботи складається з семи пунктів. У ньому ми зосередимо увагу на особі святителя Івана Золотоустого та його богословських поглядах на явище смерті. Для цього ми звернемось до агіографічної літератури та його творів, які стануть основою нашого дослідження.
У першому пункті ми розглянемо життєпис святителя та ті богословські твори, які він залишив після себе. Для цього ми використаємо праці Ієроніма Луцика, українського патролога Василя Лаби та історика й богослова Рудольфа Брендле.
У другому пункті ми звернемо увагу на історичний контекст діяльності Івана Золотоустого для кращого розуміння тієї чи тієї життєвої та богословської позиції святителя. Для цього ми звернемось до праць візантолога Дмитра Степовика, істориків Леонтія Войтовича та Василя Балуха.
Третій пункт нашої праці присвячений антіохійській школі, представником якої був святитель Іван Зототоустий, та її впливові на життя Церкви. Це зроблено для того, щоб представити підгрунтя, на яке спирався святитель, і ті фундаментальні основи які він заклав. Для цього ми звернемось до праць британського історика Леслі Вільяма Батнарда та інших дослідників.
У четвертому пункті ми розглянемо, яким чином святитель осмислює феномен смерті у світлі Христового вчення, показуючи нам, як ми повинні його сприймати.
П’ятий пункт представить бачення смерті Іваном Золотоустим у порівнянні з масками античного театру. Тут ми найперше розкриємо, чим був античний театр, аби зрозуміти, чому саме театральний образ використав святитель.
Шостий пункт буде присвячений тематиці страху смерті та тому, як Золотоустий пропонує преобразити наше мислення стосовно нього. Відкрити істинне значення цього страху та показати його значення для нашого насамперед духовного життя.
У сьомому пункті ми розглянемо сприймання Івана Золотоустого смерті як підсумку нашого життя. Також зазначимо, як святитель для цього спирається на Святе Письмо.
У третьому розділі ми розглянемо актуальність теми смерті у сучасному світі. Складається цей розділ із чотирьох пунктів.
У першому пункті ми розглянемо пережиття досвіду смерті під час війни. Тут ми звернемо увагу на саме явище війни, її вплив на особу учасника бойових дій та його сприйняття смерті. А також на ставлення Церкви, зокрема святителя Івана, до цього явища. Для цього ми використаємо дослідження психолога Марії Наконечної, Катехизм Католицької Церкви, апостольський лист Івана Павла ІІ та твори Івана Золотоустого.
У другому пункті ми презентуємо розуміння смерті дитини як «незаслуженої». Спочатку ми пояснимо, чому смерть дитини сприймається як незаслужена. А також зупинимось на трактуванні смерті дитини Золотоустим. Для цього ми використаємо твори святителя та Катехизм Католицької Церкви.
У третьому пункті ми розглянемо явище суїциду. Найперше ми дамо визначення самогубства. Далі розглянемо причини суїциду та християнський погляд на це явище. Для цього ми використаємо дослідження богословів Марії Яреми, Тадеуша Швагжика та Романа П’ясти, а також поглянемо на цей феномен у світлі вчення Івана Золотоустого.
У четвертому пункті ми опишемо сприймання смерті як переходу до воскресіння. Фундаментальною основою для нього є твори святителя Івана Золотоустого та Святе Письмо Нового Завіту.
Під час написання ми використаємо аналітичний, синтетичний та порівняльний методи. Аналітичний — для безпосереднього аналізу творів святителя Івана Золотоустого. Синтетичний — для зіставлення з християнським інших релігійних поглядів на явище смерті. Порівняльний метод дозволить краще зрозуміти специфіку кожного підходу.
Наша праця не претендує на повноцінне висвітлення даної теми, позаяк неможливо у рамках цього дослідження повноцінно її охопити. Ця дипломна робота є радше спробою зробити нарис богословського розуміння смерті святителем Іваном Золотоустим. Сподіваємось, що ця праця стане поштовхом для подальших досліджень теми.

ВИСНОВКИ
У даній дипломній роботі ми продемонстрували богословське розуміння смерті у світлі вчення святителя Івана Золотоустого та представили його бачення цього явища. Для порівняння ми розглянули підхід інших релігій до проблеми смерті.
У першому розділі праці ми розглянули підхід до розуміння смерті у християнстві та інших релігіях, зокрема в ісламі, буддизмі та старозавітній традиції, представленої в юдейській та грецькій культурах. У першому пункті ми презентували старозавітній та новозавітній погляди на це явище. У старозавітньому смерть розглядається як природне закінчення життя людини, пов’язане із гріхопадінням Адама та Єви, а також як Божа справедливість. Новозавітня традиція радикально змінює розуміння смерті завдяки воскресінню Христа. Якщо в Старому Завіті смерть часто викликала страх і була наслідком гріха, то в Новому — вона стає шляхом до возз’єднання з Богом.
У другому пункті ми поглянули на сприймання смерті у грецькій античній традиції, ісламі та буддизмі. У грецькій традиції смерть сприймалася як перехід у підземний світ — Аїд, де на душі чекали різні долі залежно від їхніх вчинків. Різні філософські школи пропонували різні трактування: від ідеї реінкарнації та безсмертя душі до її повернення у світовий вогонь. В ісламі смерть — це неминучий етап перед воскресінням і Судним днем. Земне життя розглядається як випробування, після якого людину чекає або рай, або пекло. Душа продовжує існувати після смерті, а тіло воскресне в кінці часів. У буддизмі смерть є лише етапом у нескінченному циклі перероджень: сансарі. Вона не має самостійного значення, позаяк існує лише карма — закон причин і наслідків, що визначає наступне втілення.
У третьому пункті ми на основі двох попередніх визначили спільне та відмінне у розумінні смерті в різних релігіях.
У другому розділі ми зосередили увагу на особі святителя Івана Золотоустого та його богословських поглядах на явище смерті.
Так, у першому пункті ми розглянули його життєпис та ті богословські твори, які він залишив після себе. Святитель Іван Золотоустий постає перед нами як одна з найяскравіших постатей християнської традиції, чиє життя стало втіленням ідеалів віри, мудрості та служіння. Літературна спадщина Івана Золотоустого, його гомілії, трактати та листи становлять неоціненний внесок у християнську богословську традицію.
У другому пункті ми звернули увагу на історичний контекст діяльності Івана Золотоустого задля кращого розуміння тієї чи тієї життєвої та богословської позиції святителя.
У третьому пункті ми зосередили увагу на антіохійській богословській школі задля того, щоб представити підґрунтя, на яке спирався святитель, та ті фундаментальні основи, які він заклав. Вона залишила вагомий слід у розвитку християнської традиції, ставши унікальним мостом між елліністичною культурою та семітським світоглядом. Відмінною рисою школи став буквально-історичний підхід до тлумачення Біблії. Це сприяло більш практичному застосуванню Святого Письма в житті віруючих. Антіохійська школа стала своєрідним каталізатором розвитку християнської думки, поєднуючи глибину богословської рефлексії з практичною спрямованістю.
У четвертому пункті ми розглянули, яким чином святитель осмислює феномен смерті у світлі Христового вчення. Святитель Іван Золотоустий розкриває глибоке богословське розуміння смерті, яке ґрунтується на переможній силі Христового воскресіння. Тілесна смерть — природний наслідок гріхопадіння, але вона втратила свою жахливість через воскресіння Христа. Духовна ж смерть набагато небезпечніша, бо це відступ від Бога через гріх. Однак навіть вона може бути подолана через покаяння і благодать.
У п’ятому пункті ми представили бачення смерті Іваном Золотоустим у порівнянні з масками античного театру. Подібно до акторів античного театру, які грали ролі, приховуючи свою справжню особистість під масками, люди в земному житті часто носять «маски» соціального статусу, багатства чи влади. Смерть стає моментом, коли всі ці маски спадають, і людина постає перед Богом такою, якою вона є насправді.
У шостому пункті ми розглянули тематику страху смерті та те, як Іван Золотоустий пропонує його преобразити. Страх смерті — це слід гріха, але віруюча у Христа людина не повинен боятися, бо смерть вже переможена Христом. Якщо людина усвідомлює, що вона належить Христу, то навіть страждання і смерть стають шляхом до вічної радості. Справжнім лихом є не смерть тіла, а життя без Бога.
У сьомому пункті ми сконцентрували увагу на сприйманні Іваном Золотоустим смерті як підсумку нашого життя. Для нього вона — це випробування, урок і обітниця. Вона розкриває справжню цінність життя: не в земних досягненнях, а у відносинах з Богом і ближніми. Тому християнин повинен зустрічати її з вірою, готуючись до вічності через покаяння, молитву і добрі справи.
У третьому розділі ми розглянули актуальність теми смерті у сучасному світі.
У першому пункті ми розглянули пережиття досвіду смерті під час війни. Тут ми звернули увагу на саме явище війни, її вплив на особу учасника бойових дій та його сприйняття смерті. Війна як крайня форма конфлікту завдає глибоких травм не лише на фізичному, а й на психологічному та духовному рівнях. Досвід смерті в умовах війни стає частиною повсякденності людини. Віра в Бога дає силу пережити навіть найжахливіші випробування війни.

У другому пункті ми презентували розуміння смерті дитини як «незаслуженої». Спочатку ми пояснили, чому смерть дитини сприймається як незаслужена. А також зупинились на трактуванні смерті дитини Золотоустим. У своїх творах святитель Іван Золотоустий пропонує всебічний погляд на цю проблему, поєднуючи богословську глибину з практичною мудрістю. Так віра у воскресіння перетворює трагедію на тимчасову розлуку. Довіра до Божого Промислу допомагає знайти сенс навіть у незрозумілих подіях. Втрата дитини, хоч і болюча, може стати шляхом до глибшого єднання з Богом і надії на возз'єднання у вічності.
У третьому пункті ми розглянули явище суїциду. Найперше ми дали визначення самогубства. Далі розглянули причини суїциду та християнський погляд на це явище. З одного боку, психологія розглядає його як результат глибокої кризи. З іншого — християнська традиція засуджує суїцид як тяжкий гріх, позаяк він суперечить Божому задуму про священність життя. Християнський підхід не лише засуджує його як гріх, але й закликає до співчуття, профілактики та підтримки тих, хто опинився на межі відчаю. Важливо пам’ятати, що життя — це дар Божий, і навіть у найболючіших випробуваннях існує надія на зцілення через віру, любов і допомогу оточуючих.
У четвертому пункті ми описали сприймання смерті як переходу до воскресіння.
Сучасна есхатологія акцентує на особистій зустрічі з воскреслим Спасителем, яка вже зараз відбувається у Таїнствах Церкви, але знайде свою повноту у майбутньому воскресінні тіл. Віра у воскресіння ґрунтується не на філософських концепціях, а на історичній події перемоги Христа над смертю, яка стала гарантією нашого спасіння. Святитель Іван Золотоустий та апостол Павло підкреслюють, що смерть для віруючих людей стала «упокоєнням», тимчасовим станом перед воскресінням.
Наше дослідження не претендує бути всеосяжним, бо не охоплює всього вчення Івана Золотоустого про смерть. Але маємо надію, що ця праця буде нашим посильним внеском у дослідження цієї обширної і надзвичайно важливої теми. Зокрема буде поглиблюватись у пошуку і віднайденні ще й інших думок святителя та їх актуалізації у житті Церкви.
Значними труднощами, з якими ми зустрілися була мала кількість літератури та коментарів на цю тему, особливо творів україномовних чи перекладених українською.

• ВСТУП 3
  РОЗДІЛ І. ПОРІВНЯННЯ РОЗУМІННЯ СМЕРТІ У ХРИСТИЯНСТВІ ТА ІНШИХ РЕЛІГІЯХ 8
  1. Бачення смерті у старо та новозавітніх традиціях 8
  2. Розуміння смерті в грецькій античній традиції, ісламі та буддизмі 14
  3. Спільне та відмінне в розумінні смерті 20
  РОЗДІЛ IІ. СВЯТИЙ ІВАН ЗОЛОТОУСТИЙ: ЖИТТЯ, БОГОСЛОВСЬКА СПАДЩИНА ТА РОЗУМІННЯ СМЕРТІ 22
  1. Життєпис та твори святителя Івана Золотоустого 22
  2. Історичний контекст діяльності святителя Івана Золотоустого 27
  3. Антіохійська школа та її вплив на життя Церкви 29
  4. Пережиття феномену смерті у світлі Христового вчення 33
  5. Бачення смерті в образі античного театру 42
  6. Страх смерті та преображення нашого мислення стосовно нього 44
  7. Розуміння смерті як підсумку людського життя 50
  РОЗДІЛ IІІ. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ СМЕРТІ У СУЧАСНОМУ СВІТІ 62
  1. Пережиття досвіду смерті під час війни 62
  2. Розуміння смерті дитини як «незаслуженої» 64
  3. Суїцид 68
  4. Смерть як перехід до воскресіння 71
  ВИСНОВКИ 76
  СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 80