Молитва Церкви – це спільне служіння не тільки клиру, але й мирян |
|
|
|
Андрій НИСКОГУЗ
Мабуть, більшість із тих, хто хоче прочитати цю статтю, мало розуміють, що взагалі криється під терміном «паралітургійна практика». Але перш ніж з’ясовувати, чим є паралітургійні практики і яке їхнє місце в житті Церкви, необхідно коротко розглянути питання саме літургійного аспекту молитви в церковній спільноті.
|
В гості до Бога, або правила етикету у храмі |
|
|
|
Василь САЛІЙ
І в найбільшому місті, і в найменшому селі нашої неньки України величаво стоять християнські храми, які збирають люд Божий на молитву, і в яких живий Бог Сам сходить до людей, даруючи їм Себе у Євхаристії. Храми є різного стилю, віку, архітектури, однак всі вони зачаровують нас своєю красою. Красу церкви творять і її вірні. Побожні, гарно одягнені парафіяни, які знають, коли перехреститись, як повестись в тій чи іншій ситуації, є справжньою окрасою навіть маленької каплиці. Натомість необізнані, некультурні люди, попри велич храмової будівлі, швидше за все справлять негативне враження на випадкового гостя парафії. Як бути тими першими і не стати тими другими? Отож розглянемо, як поводитись в гостях у Господа Бога.
|
«Той був світоч, який палає і світить» (Йо. 5,35) |
|
|
|
Андрій КОЗАР
Чи часто запитуємо себе, як ми живемо? Ми любимо мистецтво, архітектуру, малярство; нам подобається музика; можемо розрізнити: ось це – шедевр, а це – отаке, що його на вулиці продають; отже, знаємо вартість певних речей, але коли йдеться про наше життя, то чи вміємо оцінити його вартість? Людина так само, як здатна створити шедевр, здатна написати мелодію, котру слухатимуть упродовж століть, так «по-мистецьки» може й прожити своє життя, щоб її пам'ятали століттями. А з іншого боку, скільки людей перейшло по землі, і по смерті їх ніхто вже не згадує. Певно, нам не йдеться про те, щоб наші імена пам'ятали на землі, а про те, щоб вони були записані на небі, а Господь записує імена тих, хто зумів добре прожити своє земне життя.
|
Співайте Богові нашому, співайте! |
|
|
|
Руслан СТЕЦИК
В попередніх номерах журналу «Слово» мова йшла про т. зв. «хорову молитву». Там я зосереджував свою увагу на спільнотному вимірі молитви, порівнював храмову молитву до специфіки хору, в якого все зосереджено на гармонії, злагоді, єдності. Тепер я б хотів дещо поглибити цю тему, конкретизуючи її. Далі вестиму мову про спів, але в трохи іншому контексті – контексті «Живої Парафії». Тут я маю на увазі місце співу в Літургійному житті Церкви і участь людей в ньому.
|
До нашого храму ведуть всі дороги… |
|
|
|
о. д-р Мирон БЕНДИК
Ще малими дітьми ми, напевно, звертали увагу на особливі будівлі, увінчані хрестами. Наші батьки називали їх церквами або храмами. Іноді батьки брали нас до храму, а в ньому наказували чемно поводитись. Храми є невіддільною складовою українського краєвиду, а також невід’ємними супутниками людського життя.
|
Актуальність слова великого Кобзаря |
|
|
|
Преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько - Дрогобицький
У березні 2014 р. Б. світ вшановує 200-річницю від дня народження українського поета, письменника, художника, фольклориста, етнографа, а насамперед – великого сина українського народу Тараса Шевченка. Щоб усвідомити, ким є для українців Тарас Шевченко, достатньо лише пригадати, що вже в кінці XIX – в першій половині XX століть практично в кожній українській хаті поряд з іконами часто поміщали портрет великого Кобзаря, а його знаменитий «Кобзар» вчили напам'ять, за ним училися читати... І по сьогодні серед українців, напевне, не знайдеться нікого, хто б не читав хоча б одного Шевченкового твору. Це свідчить про те, що він зробив велетенський вплив на уми і серця українців.
|
|
|