Петруняк Тарас

За 30 років незалежності українці з власного досвіду знають, наскільки важливою є єдність на державному рівні: у справі мови, державотворчих та релігійних питаннях. Народ об’єднується заради досягнення спільної мети. Але така суспільно-політична єдність у земних речах є лише зайвим доказом того, що набагато важливішою є одностайність у духовному. Єднаючись у Церкві, люди спільно прямують до своєї найвищої мети – Царства Небесного.

Григель Юрій

Екуменізм як рух за відновлення втраченої християнської єдності зародився в середовищі протестантських церковних спільнот, які прагнули подолати розбіжності, що були між ними, та виробити спільний план дій, аби проповідь Христового Євангелія приносила більше плодів. Початково Католицька Церква ставилася до екуменізму з осторогою, а навіть забороняла участь у певних екуменічних зібраннях. Проте багато членів цієї Церкви були позитивно налаштовані до некатоликів і шукали шляхів поєднання з ними. До таких осіб належить і митрополит Андрей Шептицький, який упродовж 45 років єпископської та митрополичої діяльності наполегливо працював, аби донести до людей важливість церковної єдності, а також робив конкретні кроки, які мали уможливити порозуміння між християнами.

Захаряк Павло

Святий Іван XXIII
Анджело Джузеппе Ронкаллі народився у 1881 році на півночі Італії в містечку Сотто-іль-Монте. Походив із багатодітної сім’ї. 28 жовтня 1958 року обраний папою римським. Саме за понтифікату папи Івана XXIII особливо помітно змінилося ставлення Католицької Церкви до екуменізму. Понтифік відчував необхідність Собору та визначив його цілі. Тому в 1962 році скликав ІІ Ватиканський Собор, який здійснив кардинальні перетворення в Католицькій Церкві. На собор були запрошені спостерігачі з інших християнських конфесій, а найбільше з боку православних. Однією з найважливіших цілей, яку папа поклав у серця Отців Собору, – це шукати способів об’єднання всіх християн в одну Христову Церкву . У 1963 році папа ІванXXIII, звертаючись до учасників екуменічного руху, відзначив досягнення Велеградських конгресів як таких, що відроджують дух надії у справі поєднання вірних.

Фурів Степан

У середовищі УГКЦ натрапляємо на неоднозначне ставлення до термінів «православ’я» і «православний». Це ставало причиною гострих суперечок стосовно доречності їх уживання під час богослужінь, незважаючи на те, що вони містяться в літургійних книгах. Багато хто розглядає термін «православний» як протилежний термін до слова «католицький», наполягаючи, що вони є взаємно суперечними. То що означає «бути православним»? Відповідаючи на це запитання, маємо звернутися до історичних джерел та богослов’я.

Мисак Ярослав

«Екуменізм (від грец. οἰκουμένη – заселена земля, світ) – це назва руху за відновлення повної єдності всіх християн». Особливої актуальності він набуває в Україні, адже в нас існує кілька католицьких та православних Церков, а також багато дрібних протестантських церковних спільнот. Українська Греко-Католицька Церква є відкритою до екуменічного діалогу. На всецерковному рівні цим займається Комісія з міжконфесійних та міжрелігійних відносин (до 2018 року – Комісія УГКЦ для сприяння єдності християн). Крім того, у кожній єпархії призначені відповідальні за екуменічний рух, а при Українському Католицькому Університеті засновано Інститут Екуменічних Студій. Представники УГКЦ входять до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та до Міжнародної змішаної комісії для богословського діалогу між Католицькою та Православною Церквами.

Олег Ортинський

Упродовж історії Христовій Церкві довелося пережити різні конфлікти та суперечки, які призвели до розділень. Багато з них удалося подолати, та від деяких залишилися наслідки і до сьогодні. Серед перших поділів варто згадати виникнення т.зв. «монофізитських» і «несторіянської» Церков. Чи не найбільшої рани Христовому церковному Тілу завдала «Велика схизма» між Християнським Сходом і Заходом, яка сталася в 1054 році. Після цього розколу християнство поділилося на західне, яке згодом стали називати Католицька Церква, та східне, яке отримало назву Православна Церква. Починаючи з XVІ ст, унаслідок Реформації від Римо-Католицької Церкви відділилися протестантські церковні спільноти, які пізніше почали протистояти й одні одним.

Мирон Бендик

Київська Церква
Кожен із нас мріє прожити успішне й щасливе життя. Кожен по-своєму уявляє, що зробити, аби життя таким було насправді. Ісус Христос дає нам у цьому Свою пораду: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всіма думками твоїми, всіма силами твоїми, а ближнього твого (люби), як самого себе. На цій заповіді увесь закон і пророки стоять» (пор. Мт 22, 37 – 39).
Христос не тільки закликає нас на словах, а й створює конкретну підставу для втілення в життя цієї двоєдиної заповіді. Такою підставою є Христова Церква, спираючись на яку, ми зможемо здійснити нашу мрію про щастя. Як стверджував святий Кипріян: «Поза Церквою нема спасіння». Це означає, що без контакту з Богом і ближнім, яким живе Церква, ми не зможемо бути собою й зреалізувати себе.