Ковівчак Роман

Стародавні римляни вважали історію найкращою вчителькою. Вони багато часу присвячували вивченню цього предмету, щоб не повторити помилок минулого. Думаю, і нам варто задуматися, чого все ж таки нас навчила історія, а точніше – події минулого століття. Адже на сьогодні велику частину нашого суспільства складають люди, виховані в часи правління радянської влади, і саме вони формують майбутні орієнтири.
Що ж закладала ця влада?

Захаряк Павло

 

Тоталітаризм – це одна з форм політичного режиму, що характеризується повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами життя суспільства й окремої людини: політичною, економічною, соціальною і навіть особистою. Термін походить від італійського totalitario – те, що охоплюється повністю. Уперше його вжив член італійського парламенту й журналіст Джованні Амендола в 1923 році з метою критичної оцінки політичної системи, яку мав намір створити в країні вождь фашистської партії Беніто Муссоліні. Термін сподобався як антифашистам, так і фашистам. Муссоліні використав його в червні 1925 року під час виступу в парламенті, коли погрозив супротивникам «тоталітарною волею фашистів» . Сутність і головну ідею цієї політичної системи коротко охарактеризував фашистський диктатор Беніто Муссоліні словами: «Все для держави, нічого проти держави, нічого поза державою» .

Ортинський Олег

 

У 1936 році Митрополит Андрей Шептицький пише послання під гучною та сміливою назвою «Осторога перед загрозою комунізму». Чому Митрополит вирішує написати це послання? Що стало поштовхом для цього? Що український Мойсей намагався донести своїй пастві? На ці та інші питання ми спробуємо дати відповіді в цій статті.
Надворі 1936 рік. Галичина перебуває в складі Польщі. 2 серпня з-під рук Митрополита Андрея народжується пастирське послання до духовенства та вірних. Важко уявити здивування деяких священнослужителів, мирян, а можливо, і дипломатів та політиків, оскільки натоді жодної загрози комунізму тут не відчувалося. Натомість слова Андрея Шептицького були, як завжди, вчасними та потрібними, адже через недовгих три роки радянська Червона армія згідно з договором з нацистською Німеччиною перетнула кордон Польської республіки й анексувала територію Галичини та Волині. І власне тоді слова великого Митрополита стали актуальними. Він по-пророчому все це передбачив. Його послання в той далеко не зрозумілий і не стійкий час стало своєрідною інструкцією дій не лише для духовенства та вірних Греко-Католицької Церкви, але й навіть для нехристиян, наприклад, євреїв.

Бендик Мирон

Видатний психолог і психіатр ХХ сторіччя Віктор Франкль описав коріння тоталітаризму, яке знаходиться в психіці практично кожної людини. Згідно з його теорією, «тоталітаризм» як нав’язування своєї думки іншим людям є психічним проявом втрати людиною сенсу життя. Ця втрата спричиняє страждання людської особи через почуття порожнечі існування. За певних умов воно може стати нестерпним і навіть завершитися самогубством. Людина вважає, що припиненням життя вона припинить страждання своєї особи.

Хамуляк Юрій

У 20-ті роки ХХ ст. відбувся масовий примусовий відхід різних груп населення, особливо молоді, від релігії та Церкви – атеїзація. Основною бідою стало те, що тоталітаризм на посткомуністичному просторі дуже глибоко увійшов у ментальність, у людські відносини. Емоційний тиск і психологічне насильство вважалося нормою. Його собі дозволяли всі, чиє соціальне становище «давало право» на насильство. Логіка створення деструктивних груп полягала в підпорядкуванні собі якомога більшої кількості людей, як засобів для досягнення своєї мети. Основна частина адептів цієї групи – це ті, хто піддаються нездоровому підкоренню. Їм властива вроджена тривожність, невпевненість, нездорова емоційність…, що і є передумовою здатності легко підкорятися чужій волі. Узагалі прагнення підкорятися авторитету пов’язане передусім із бажанням делегувати відповідальність за своє життя комусь, хто знає більше. Нехай я краще буду маленьким, підкорюся, але зате буду захищений, отримаю якісь «гарантії».

Гришко Назар

У перші віки християнства Церква переживала нелегкий період: християни часто зазнавали переслідувань з боку юдеїв та імператорської влади. Незважаючи на те, що в 313 році вийшов міланський едикт, який дозволив Церкві вийти з катакомб, постали нові виклики, на які були змушені реагувати Святі Отці. У цій статті розповімо про те, як проти несправедливості тогочасної державної машини боровся святий Йоан Золотоустий(347-408).
Цей Святий Отець Церкви народився в Антіохії. Спочатку він працював адвокатом, оскільки мав великі амбіції та задатки до ораторства. У майбутньому на нього чекали б великі успіхи, однак невдовзі він вирішив піти навчатися Святого Письма в школу Діодора Тарсійського (+390). У 381 році єпископ Мелетій рукопоклав Йоана на диякона, і він почав навчати оглашенних, далі займаючись своїм навчанням і письменницькою працею. У 386 році був висвячений на пресвітера, впродовж 12 років душпастирював у Антіохії. По смерті Царгородського патріарха Нектарія (+397) імператор Аркадій послав листа до Антіохійського патріарха Флавіяна (+404), аби той відпустив Йоана в Царгород зайняти місце Нектарія. Коли народ дізнався про це, то не хотів відпускати свого наставника. Тому Йоана вивезли за місто потай від людей. Коли він наближався до міста, велике число людей зустрічали його, і 26 лютого 398 він був поставлений на Константинопольського патріарха.

Білинський Михайло

Томас Бекет
Майбутній архиєпископ Кентерберійський народився 21 грудня приблизно 1120 року в Лондоні в родині успішного купця. Томас був добре освіченим, тому швидко став помічником Теобальда, архиєпископа Кентерберійського, який відправив його з кількома місіями до Риму. Таланти Бекета були помічені королем Генріхом II. Король зробив його своїм канцлером, невдовзі вони стали близькими друзями. Коли Теобальд помер у 1161 році, Генріх поставив Бекета архиєпископом. Відносини між архієпископом і королем погіршилися, коли Томас Бекет ініціював низку судових процесів проти осіб, які під час громадянської війни незаконно захопили церковне майно. Невдовзі, відчуваючи невдоволення з боку короля, Бекет у 1164 році втікає до Франції та залишається у вигнанні кілька років. Життя архиєпископа було обірване 29 грудня 1170 року чотирма лицарями, які почули бажання короля: «Хто позбавить мене цього неприємного священника?» 21 лютого 1173 року Папа Олександр III канонізував Томаса Бекета.