|
10 Божих заповідей: економічна інтерпретація |
|
|
|
|
Петруняк Тарас
Господь Бог дав людині 10 заповідей, які є своєрідною конституцією та певною формою контакту Творця зі Своїм творінням і покликані впорядкувати людський спосіб життя. Однак часто ми дуже вузько сприймаємо ці заповіді. Тому пропоную розглянути декалог у світлі економіки. 1. Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене Найперша заповідь, яку дає Господь людині, спрямована для усвідомлення того, що Господь Бог – єдиний Творець і Володар світу. Ця заповідь має усунути багатобожжя, яке було притаманне тогочасному суспільству. Здавалось би, сьогодні немає зовнішніх проявів багатобожжя, проте часто на місце Бога ми можемо поставити матеріальні блага, великі статки та банківські рахунки. На жаль, мусимо з прикрістю констатувати: «Сьогодні не люди мають гроші, а гроші мають людей». Причиною цього є те, що тимчасові блага стають більшим пріоритетом у нашому житті, аніж Господь Бог. Нерухомість чи гроші не є злом самі собою, однак усе залежить від того, як ми ними користуємося. Якщо ми є понад матеріальними благами й уміємо розумно ними оперувати, то стаємо подібними до слуги з євангельської притчі про міни, який за наказом пана «промишляти ними»(Лк 19,13) згодом «придбав десять інших»(Лк 19,16). Але коли матеріальні речі панують над нами, ми стаємо їхніми заручниками, а вони стають для нас богом і забирають від нас великий дар свободи. Тому так важливо правильно користуватися власними статками. Прикладом для нас може бути митрополит Андрей Шептицький. Він, незважаючи на те, що походив із багатої графської родини і мав чималі статки, не був до них прив’язаний, а мудро використовував їх, інвестуючи в розвиток суспільства та Церкви.
|
|
|
Фінансово-господарська діяльність парафії |
|
|
|
|
Фурів Степан
Українська Греко-Католицька Церква відіграє важливу роль у розвитку суспільства. Серед різноманітних інститутів вона займає окреме й важливе місце та володіє високим рівнем довіри громадян. Проте, як і будь-яка організація, УГКЦ для належного функціонування і успішного здійснення своєї християнської місії потребує також належним чином організувати свою діяльність, особливо фінансову та господарську. Для звершення своєї місії через відправу богослужінь, уділення Св. Тайн, проповідування Божого слова Церква потребує й видимих матеріальних засобів, які необхідні для будування храмів, видавання релігійної літератури, виховання молодого покоління душпастирів, здійснення доброчинної діяльності… Звідси обов’язок грошової пожертви є важливою складовою в питанні належного розвитку Церкви та здійсненні нею серед вірних спасительного Божого діла.
|
|
Захаряк Павло
Святий Миколай Мирлікійський Народився у 257 році після Різдва Христового в Малій Азії, у мирлікійському місті Патарі, у ревній християнській родині Феофана й Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю та милосердям. Довго його батьки не мали дітей, та в нагороду за праведне життя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували та вбивали християн. Освітою юнака зайнявся його стрийко, єпископ м. Патар – Миколай, який і висвятив його на священника. Уже священником Миколай засяяв усім блиском чеснот. Після смерті батьки залишили йому в спадок великі статки, які він став ділити між бідними і тими, хто потребував. Сталося тоді, що один колись заможний, а згодом збіднілий мешканець Патара не міг видати своїх трьох дочок заміж, бо не надбав приданого. Святий Миколай, довідавшись про це, вночі підкинув йому велику суму грошей золотом. Коли той батько видав першу дочку, то якогось дня знайшов у вікні придане для другої, а потім для третьої. Але тоді він підстеріг, що це святий Миколай потай приходить йому на поміч, і вістка про це поширилася по всіх околицях.
|
|
Звідки Церква бере гроші та куди їх спрямовує? |
|
|
|
|
Войтович Петро
Бог у своєму Провидінні допомагає, підбадьорює, ніколи не залишає тих, хто звертається до Нього. Але воно (хто? Провидіння?) не здійснює банківські перекази. У Церкви немає можливості отримати грошовий переказ безпосередньо з потойбічного світу. Необхідно, щоб у земному житті вірні робили свій унесок, підтримуючи церковну діяльність. Поки Церква існує в цьому світі та взаємодіє з ним, питання ресурсів постійно виникатиме. Адже для проголошення Євангелія треба надрукувати Біблії, нагодувати бідного, збудувати храм... Духовний характер Церкви не означає відірваність від життя і байдужість до проблем ближнього. Але як Церква підтримується економічно? Чи можливо, що найбільша організація у світі, яка включає один мільярд і 360 мільйонів католиків по всій планеті (станом на 2021 рік) , існує лише завдяки нашим пожертвам, які ми даємо на Літургії, нашим спонтанним пожертвам на благоустрій храму чи збіркам, які проводяться в храмах?
|
|
Бендик Мирон
Словом «економіка» звично називають діяльність людини задля забезпечення свого виживання на землі. Людина потребує їжі, напою, одежі, даху над головою. Навколо задоволення цих насущних потреб і обертається економічна активність людини. Попри колосальні зусилля, затрачені людські й матеріальні ресурси, фундаментальні потреби людства й досі не вирішені – є мільярди тих, хто потерпає від голоду, бездомних, біженців. Багато талановитих людей намагалося системно вирішувати економічні проблеми. Вони об’єднували зусилля, розробляли ефективні з їхньої точки зору економічні моделі, отримували за свої розробки нобелівські премії. У багатьох країнах відкрито мережу «вищих шкіл економіки». Проте корінними зрушеннями люди так і не можуть похвалитися. Чого не вистачає цим зусиллям? Звернімося по відповідь до Бога.
|
|
Мир у літургійній традиції |
|
|
|
|
Григель Юрій
Під час богослужінь у візантійсько-українському обряді неодноразово зустрічаємо слово мир. Зокрема на Божественній Літургії, Вечірні, Утрені, ми зустрічаємо так звану «Мирну ектенію». Її назва пов’язана з тим, що перші три виголоси акцентують нашу увагу на темі миру. Ще до початку війни ми мало уваги звертали на це. Можливо, навіть вважали, що у такому вигляді ця єктенія є застарілою, адже чого б це у ХХІ ст. ми мали молитися за таку очевидну річ, як мир. То що ж означає мир у літургійній традиції?
|
|
Захаряк Павло
Святий Димитрій Солунський Народився у третьому столітті в місті Солуні (зараз – Салоніки, Греція), де його батько був проконсулом і таємним християнином. Був охрещений в таємній домашній церкві. Виховувався у християнському дусі. По смерті батька, імператор Максиміан викликав до себе повнолітнього Димитрія і, переконавшись у його освіті й військово-адміністративних здібностях, довірив хороброму і мудрому юнаку уряд, який виконував його батько. Головне завдання, поставлене перед молодим стратегом, полягало в обороні міста від варварів і знищенні християнства. Імператор, призначаючи Дмитра, навіть гадки не мав, яку широку дорогу відкриває йому для сповідування християнських подвигів. Коли Максиміан дізнався, що призначений ним проконсул − християнин, і багатьох римських піданних, захоплених його прикладом, навернув до християнства, гніву імператора не було меж. Імператор покликав до себе Димитрія, і той сміливо визнав себе християнином, засудивши ідолопоклонство. Димитрія було ув’язнено. Тим часом Максиміан влаштував для свого війська і для мешканців Солуня видовище: борець-велетень Лій скидав із високого помосту на списи воїнів переможених ним християн. Відважний юнак Нестор, із солунських християн, прийшов до в'язниці, до свого наставника Дмитра, і просив його дати благословення на боротьбу з варваром Лієм. Одержавши благословення, Нестор переміг Лія й скинув його з помосту на списи воїнів. Розгніваний імператор наказав негайно позбавити життя святого мученика Нестора, а також послав воїнів до в'язниці пробити списами святого Дмитра . З найдавніших часів святий і славний великомученик Димитрій був у великому почитанні в нашому народі і вважається покровителем воїнства.
|
|
Фурів Степан
Загальноприйнятною основою на якій може належним чином розвиватися християнське життя у будь-якій спільноті, суспільстві чи загалом у світі, є мир – особлива душевна постава, котра базується на належному відношенні людини до Бога, до самої себе, а також до ближніх. Мир є складовою Христової благовісті. У Євангелії ми неодноразово зустрічаємо моменти коли Христос звертався до учнів словами: «Мир вам!» (Лк 24, 36); «Мир залишаю вам, мій мир даю вам» (Йо 14, 27). Крім того мир є тісно пов’язаний із любов’ю до ближніх. Він є запевненням щирих і дружніх відносин між людьми, незалежно від їх статусу, національної, політичної, расової чи релігійної приналежності. Особливо потреба миру є актуальною в наш час, коли на тлі широкомасштабної хвилі російської військової агресії проти України загроза війни висить над світом. Тому його пошуки і примноження є завданням усіх людей доброї волі. Особливим чином сприяти його примноженню повинні християнські спільноти і народи, які складають Церкву Христову.
|
|
|