|
Все, що ми знаємо і не знаємо про свято Покрови Пресвятої Богородиці |
|
Сенейко Д.
«Покрий нас чесним Твоїм покровом, і ізбав нас від усякого зла… Діва десь предстоїть у цер-кві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу» (Тропар-кондак празника).
...Як покидали Запорожці
Великий Луг і Матір Січ,
Взяли з собою Матір Божу
І більш нічого не взяли...
(Т. Г. Шевченко)
Хоча Покрова Пресвятої Богородиці не є одним з найбільших християнських свят, але у нас, українців, воно відзначається з особливою шаною і заслуговує статусу національного свята. Для цього є досить історичних і релігійних підстав.
|
|
Митрополит А. Шептицький і рух ОУН-УПА |
|
Бриндак І. «Любов не може йти в парі з ненавистю, бо ненависть чим більше звершена, тим більше з любови робить якийсь егоїзм. Можна своїх прав боронити і своїх прав доказати, але не шляхом ненависти до других людей… а маєте ще й ту хибу, що свої гадки і свій спосіб бачення речей надто часто хочете накинути иншим навіть часом засобами насильства і сліпого терору»
14 жовтня виповнюється 65 років від часу створення Української повстанської армії. До сьогоднішнього дня ця дата продовжує розділяти громадян України, і до нині українська влада не поставила у цій справі остаточної крапки. Але в даній публікації нас буде цікавити не це, а взаємини цього руху зі слугою Божим митрополитом Андреєм Шептицьким.
|
|
Зинич О. Цього року наша держава святкувала багато ювілеїв видатних українців, які спричинилися до незалежності. Тому дати цих осінніх днів, зокрема 14 жовтня, коли відзначаємо 65-ту річницю УПА, мали б особливо заторкнути патріотичні почуття нації. А чому б нам не спробувати зазирнути в “калейдоскоп” патріотизму? Що змінилось в мисленні “середньостатистичного” українця ?
…Ого, то ми вже майже в Європі! Це ж треба, ще кільканадцять років і все. Ми, квітуча нація (“дарма”, що зменшилась на кілька мільйонів), покажемо всім…
|
|
Будь собою – будь патріотом |
|
Вербіцький В. Загально прийнятою є думка, що з людиною культурною, вихованою, високоморальною приємно і легко спілкуватись. Саме тому такі чинники, як творча спадщина українських письменників, традиції, які виховувалися в сім’ях з любові до батьківської землі, визначають особу, як патріота України.
Заклик Тараса Шевченка “Любіть Україну!” не один раз був стимулом відстоювати традиції своїх поколінь. Історію України не раз характеризують як написану кров’ю своїх героїв. Нині маємо незалежну державу, в котрій горить зелене світло для того, щоб вільно репрезентувати себе як українця. Кожному, думаю, відомі слова: «Козацькому роду нема переводу». Велика і славна козацька історія є символом мужності, історією героїв. В їхні ряди ставали особи зрілі, котрі любили свободу, були людьми чести і мали силу в руках.
|
|
Юродиві – божевільні чи святі? |
|
Мисан І. Період IX-X стт. ознаменований зразковим життям Андрія Юродивого. Саме цьому святому, котрий жив у Царгороді, було видіння Покрову Пресвятої Богородиці…
Юродство (від слав. «уродство») – вид духовного подвижництва, що полягає в симуляції безумства (вдаванням божевільного). Один із способів подолання марнославства і гордости.
Юродиві – це святі подвижники, що вибрали особливий подвиг –юродство, тобто зовнішнє безумство, що приймається ради “наруги миру”, радикального відкидання цінностей світського життя і служіння Христові через свідчення про те, що шлях Христа є відмінним від світської мудрости і величі. У цьому юродиві наслідують Христа, що терпить насмішки і знущання натовпу .
|
|
Крижановський Я. Гопак – це чиста сила і краса,
Гопак – високі, рідні небеса,
Це – вихор степу і могутність гір,
Козацька воля та іскристість зір,
Це – сила духу, твердість кулака,
Така вона – стихія гопака.
Здорова молодь – майбутнє України (Володимир Пилат) Вступ
Боротьба за місце під сонцем — ось першовизначний виток історичних суспільств, та й зрештою, всього сущого у світі, починаючи від найменшої клітини, комахи, звіра, закінчуючи homo sapiens.
А вже згодом на відвойованому для себе місці переможець може створювати різновиддя мистецтв – тобто закохано відтворювати свій етнічний світ у барвах, звуках і танцях, складати епоси на честь ге-роїв, боротися і прославляти боротьбу.
Отже – боротьба, з неї все і розпочалось. Відколи?
|
|
Поетика духовного тексту як чин парадигми sacrum |
|
Зимомря М. Питання загальнолюдських цінностей у пов'язі з окресленням рис національної ментальності постає особливо злободенним на зламі XX - XXI століть. Секулярний зміст релігійних вірувань набув феноменального вияву та системного звучання під всеохоплюючим - нерідко від'ємним - впливом процесу глобалізації. Звідси - особлива значимість релігійної літератури, передусім - Біблії [1] - у духовному житті людини [2, 9]. Адже загальнолюдські вартості сприймаються як домінанта, своєрідна норма, крізь призму якої проступає інтерпретація духовного тексту на рівні амбівалентності позиції [3, 159]. її сутність органічно поєднується з процесом перекладу в найширшому розумінні.
|
|
|
